Ми з чоловіком досі відійти не можемо від того, що втнула його мама. Вона “благородно” пустила нас пожити в квартиру бабусі, яку вже років вісім продати не могли, тому що нічого там купи не трималося. Але як тільки ми довели квартиру до ладу, Стефа Миколаївна передумала і вирішила, що буде її здавати.
У мене зі свекрухою до недавнього часу були цілком рівні стосунки. Вона до нас особливо не лізла, займаючись своїм життям, а я не ревнувала до неї чоловіка і не рахувала, скільки він допомагає своїй матері.
Грошей нам вистачало, але потім наклалося одне на інше – я при надії і чоловікові менше платять, через всю цю ситуацію в країні, та й у світі зрештою.
Свого житла у нас не було, ми орендували квартиру. Але в зв’язку з новими обставинами платити оренду нам стало досить складно. Йти жити до когось з батьків не хотілося, що я, що чоловік рідну домівку покинули відразу після школи і жили потім окремо. У всіх свої звички, свій ритм життя, а спільне проживання може зіпсувати стосунки.
Борсалися ми до останнього, але розуміли, що ось тепер все – край. До визначної дати залишалося три місяці, потрібно було щось вирішувати. Тут Стефа Миколаївна і згадала, що пустує бабусина квартира, в якій вже років десять ніхто не живе. Її намагалися продати, але в тому стані, в якому вона є, ціна падає майже в два рази. Свекруха все збиралася там робити ремонт, але так і не зібралася.
Побачила я ту квартиру і ледь встояла. Таке відчуття, що там безхатьки жили. Стеля чорна, прокопчена, шпалери лахміттям, підлога стара, сантехніка вже купи не тримається. Але це було своє житло, за яке платити тільки комуналку. Ми всі заощадження бахнули в ремонт, ще й у батьків моїх позичали. Чоловік сам з друзями все робив, зникаючи на квартирі після роботи та у вихідні. Але до появи малюка ми встигли переїхати.
Почали там жити, постійно щось доробляли, тому що переїхали ми, коли там були закінчені основні роботи. З дрібницями розбиралися в процесі. Я встигла відмити кухню, розставити посуд і все, розібрати речі вже не змогла.
До виписки з малюком я пролежала тиждень, за цей час приїжджали моя мама і Стефа Миколаївна, щоб допомогти чоловікові підготувати квартиру і доробити те, що не встигла зробити я. Зустрічали мене теж всі разом. У квартирі насправді стало набагато затишніше, а якщо порівнювати з моїм першим відвідуванням, то взагалі небо і земля.
Прожили ми в цій квартирі півроку. Стефа Миколаївна часто приходила і задумливо озиралася на всі боки. В один прекрасний момент вона дозріла і заявила, що вирішила цю квартиру здавати. А ми можемо або платити орендну плату, або звільнити житло.
– Зараз все дуже дорого, ось буду квартиру здавати. Ви тепер можете мені не допомагати, сама постараюся справлятися, але для цього треба здати квартиру.
Я перший раз чула, як мій чоловік підвищує голос. Це було не надто приємне видовище, але ніякого ефекту не дало, Стефа Миколаївна дала нам тиждень на роздуми і звільнення квартири. У мене був ступор і я не вірила в те, що відбувається, від ситуації мене відволікав малюк.
Платити щось матері чоловік відмовився навідріз. Ми тимчасово з’їхали на дачу моїх батьків. Чоловік же перевіз речі і, як він сказав, привів квартиру в початковий стан, тобто позривав шпалери, повернув в початковий стан підлоги, забрав нову сантехніку. Стефа Миколаївна дзвонила, але з нею навіть розмовляти не хотів.
Поки на дачі добре, а далі подивимося, що буде. З матір’ю чоловік сам більше спілкуватися не хоче і мені заборонив, тому що Стефа Миколаївна вже намагалася тиснути мені на совість, що ми негарно з нею вчинили. Зате вона красиво виставила сина і внука з квартири.
Фото ілюстративне.
