Соломія гляне на свого чоловіка і щасливо посміхається. Дуже часто згадує їхнє випадкове знайомство, яке перетворилося у палке кохання, з якого народилася чудова сім‘я. Жінка просто цвіте як троянда, від уваги коханого, від його надмірної турботи, вірного кохання та надлишку любові. Інколи не віриться, що доля подарувала їй неоцінений скарб. Їхні погляди говорять самі за себе, щоденні вечірні розмови, на кухні з горнятком чаю, ще більше зближують їх. Це так прекрасно розповідати про прожитий день, і слухати як його прожила дорога людина. Кожний вечір в них сімейний, милий і затишний.
… Дівчині минуло двадцять два роки. Вона висока, струнка і красива. Коротко підстрижене світле волосся, зачіска личить їй. Голубі широко відкриті очі, випромінюють мудрість і підкреслюють красу. Закінчила інститут. Соломія впевнена, добивається своїх цілей. До всього відноситься відповідально. Вміє сказати «ні» як їй це не підходить чи розуміє, що не потрібно. Вона насолоджується своєю волею і не спішить створювати сім‘ю. На першому місці було навчання, яке вона успішно закінчила. Соломія собі навіть ніколи не уявляла подружнього життя, не дуже й мріяла, була реалісткою.
На поріг, майже ступав Новий рік. Дівчина мала важливі справи, кудись бігла, не встигала. Тому дуже спішила, а думками була вже в назначеному місці. Від дверей її повернув домашній телефон (в той час мобільний була рідкість, проте Соломія вже мала його). Дівчина підбігла, взяла слухавку і почула незнайомий чоловічий голос, який її зачарував. Вона вже й забула, що спішить. Сам тембр голосу заворожував, хотілося слухати. Великим здивуванням для неї було те, що цей мужчина знав її ім‘я і просив про зустріч. Вона як в тумані, погодилась. Все відбувалося раптово, цікаво і несподівано. Соломія неспішно вийшла з будинку, думки одна за одною полонили її.
Настав вже той день, довгоочікуваний, день їхньої зустрічі. Максим, так звали, парубка також був струнким та високим, з відкритим і щирим поглядом, який притягав до себе. Очі карі, волосся каштанове і коротеньке. Соломія, на мить, не тільки розгубилася, але й поворухнулися не могла. Молодик доброзичливо і приємно посміхнувся. Таких привітних та хороших людей вона знає мало. Її впевненість мов вітром здуло. Красень привітався, знову цей голос, з ноткою доброти, по-особливому діяв на неї. Соломія вперше зрозуміла, що з нею щось не так. Серце швидко забилося в грудях, в горлі пересохло, важко дихати стало. Завжди ясна голова затуманилась. Вона закохалася! І від цього стало страшно.
Дівчина ніколи не розуміла цього стану, хоч подруги ділилися з нею про свої почуття та переживання. Не розуміла юнаків, які не раз освідчуватися їй, кожен з них хотів стати її долею, але вона різко відмовляла і не давала ніякої надіі. Лиш тепер вона зрозуміла, цей невідомий для неї, щем серця. Якесь солодке відчуття розливалось по крові і потрапляло в кожну її клітину, а сама вона тонула в незнайомих та щирих очах.
Вона жила в передмісті. Максим знав куди їхати, де вона мешкає, не допитувався. Старенький, але чистий і охайний автомобіль «Жигулі», червоного кольору чекав на неї як і його власник, щоб кудись відвезти де затишно й цікаво. Молоді люди поїхали в кафе «Мрія», щоб розважитись та поговорити. В приміщені було романтично, грала молодіжна мелодія, під яку можна було танцювати. Вони замовили легкий десерт з чаєм. Потім танцювали і веселились. Час провели дуже гарно, вечір вдався.
Жінка з посмішкою згадує, як Максим розповідав, що вона йому сподобалася з першого погляду, ще тоді, коли він віз її додому. Аромат її духів і досі пам‘ятає. Дівчина запізнилася на останній рейс свого автобуса, а він у вільний час, від праці, підробляв на таксі. Авто батькове. Щоб заробити якусь копійчину, час від часу виїжджав машиною і підвозив людей, куди кому було потрібно. В цей вечір Максим чекав на замовників. Раптом дверцята відкрила дівчина і йому перехопило подих. Вона їхала з навчання і попросила відвезти додому. Сіла на заднє сидіння і говорила по мобільному телефоні. Молодий чоловік не встиг познайомитись, не культурно було перебивати розмову клієнтки. Вони приїхали в потрібне місце і дівчина мов метелик випорхнула з його старенького автомобіля. Парубок не розгубився. Його співробітник жив в цьому районі. Він без проблем розпитав про прекрасну незнайомку. Описав дівчину. Та найбільше допоміг мобільний телефон, бо на той час, там де жила Соломія їх, певно, мало троє людей. Тому вгадати хто їхав додому на таксі з Максимом, було доволі просто. Принаймні так здавалося. Співробітник дав номер домашнього телефону Соломіі. Та відразу попередив, що надії майже не має. Дуже вона серйозна і відповідальна, поки що в своє життя нікого не впускала. Багато свого часу витрачала на навчання, мала високі бали і результат вартував того, щоб не відволікатись, від поставленої, перед собою, мети.
Максим не думав відступати. То ж з острахом зателефонував на домашній Соломії. Яке ж було здивування обох, коли дівчина повідомила, що перший раз його бачить. Вона не їхала з ним на таксі. Мабуть це була її сусідка. Вони обидві досить схожі, їх навіть плутають люди, які знають їх з дитинства.
Саме з телефонного дзвінка їхні долі з‘єдналися і злилися в одну. Вони часто зустрічалися. Любов та турбота Максима завоювали ще більше серце Соломії. Вона навчилася від нього багато. Бути такою ж відкритою, і в погляді появилось тепло. Радість і спокій вона відчувала як вони зустрічались. З кожним днем дівчина розуміла, що саме Максим їй потрібний, він її щастя. Такого затишку, тепла і любові, такого позитиву і радості їй ніхто не подарує. Дівчина твердо вирішила, що Максим її друга половинка, з якою вона хоче прожити все життя.
Наступив день, з якого вони стали одним цілим, мрії і бажання появились одні на двох, і стежина їхнього життя однією стала. Вони одружились! Щасливими були з першого дня, щасливі тепер і будуть завжди. Максим навчив її любити так, як вона не вміла. Він є п‘ятим сином, в нього дуже любляча сім‘я. Наймолодшу дитину купали в любові не лише батьки, а й старші брати і сестри. Звичайно, любові зазнали всі діти. Батьки кохали одне одного, тому любили кожного хто народився. Як правило, найбільше любові виплеснулося на наймолодшого, і він її, як палаючий вогонь, як естафету, поніс в свою створену сім‘ю. Від нього віяло добром, воно передавалось іншим, хто був поряд. Ті милі вечори, з приємними розмовами та теплим чаєм, стали традицією в їхній хаті. Їх започаткував Максим, з першого дня їхнього спільного життя.
Народилися в молодої пари дві дівчинки. Батьки люблять без міри своїх донечок-красунь. Багато часу проводять разом, їздять в цікаві поїздки. Це їх всіх ще більше зближує, стає міцнішою сім‘я. Їм всюди радісно і весело, життя вирує хорошими емоціями. Ось що робить безмірна любов чоловіка!
Турботливий голова родини, який вміє по-справжньому кохати є великим бонусом для своїх найрідніших. Саме від нього йдуть добрі і позитивні імпульси. Він є найбільшим джерелом щастя для сім’ї. Соломія ніжно і з любов‘ю дивиться на Максима і подумки дякує долі, за те що його співробітник дав її номер телефону, а не дівчини яка їхала того вечора. Жінка навіть не припускає думки, що вони могли не зустрітися. Інколи людські помилки стають щастям для інших. Так сталося в них! Помилкове знайомство подарувало їй все: найкращого чоловіка, затишок і любов, благодать у житті і донечок-принцес.
Галина Мазурик, “Помилкове знайомство”
