fbpx
Дозвілля
Шістдесят не кожного року. Вирішили ми з чоловіком його мамі подарувати свято. Зняли зал окремий у ресторані. Замовили живу музику і найкращу їжу. Думали ми свекрусі сюрприз зробимо. Але сюрприз нас вдома, після свята чекав. І не надто вже приємний

Вирішили з чоловіком зробити подарунок його мамі на 60-річний ювілей: взяли на себе всю організацію свята. Замовили найдорожчий у місті ресторан на ту кількість гостей, яку вона назвала. Ретельно підбирали меню, виконавців для живої музики, ведучу. А виявилося, що ми її перед великими гостями у незручне становище постаавили.

Ось так і роби добрі справи, тепер я в цьому остаточно переконалася.

Тиждень тому у свекрухи був день народження, 60 років. Вирішили з чоловіком зробити подарунок його мамі: взяли на себе всю організацію свята. Вона зраділа, коли ми їй це запропонували.

Замовили найдорожчий у місті ресторан на ту кількість гостей, яку вона назвала. Ретельно підбирали меню, виконавців для живої музики, ведучу.

Як на мене, свято на 25 чоловік – зібралися рідня, друзі, – вдалося якнайкраще. Всі, коли розходилися, дякували ювілярці й нам, на обличчях гостей сяяли посмішки. Весь спеціально відведений для цього столик був заставлений подарунками,  «конвертиками».

А дома виявилося, що ми її перед всіма у незручне становище поставили. Їжа їй не сподобалась геть, всі страви – «совкові», до того ж їх, як на погляд свекрухи, було надто мало. Ведуча тости й конкурси не відповідні події пропонувала, музиканти непрофесіональні, фальшивили, свекруха чула, адже у неї музичний слух.

Ну, одним словом, краще б ми і не брались, ніж от так їй свято зіпсувати.

Про мене, то прикро звісно. Я навіть плакала. Але тепер точно такої помилки не повторю. А чоловік взагалі не хоче з нею розмовляти. Ну та нічого, він відійде. А як після цього з людиною спілкуватись я не уявляю.

Автор – Олена К.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.