Щоранку Катя встає о 5.20, щоб перед роботою приготувати на всю сім’ю сніданок. Навіть зараз, коли вона у відпустці. Сім’я Каті – це чоловік, дорослий син, дівчина сина, яка живе з ними і свекруха. Всі цілком дієздатні люди і кожен в змозі приготувати собі сніданок. Але у них так заведено.
Увечері після роботи Катя поспішає додому, їй треба готувати вечерю. Знову на всю сім’ю. Вони люблять свіжоприготовлену їжу, розігріта вчорашня їжа не приймається. Якщо Катя затримується на роботі, чоловік дуже незадоволений. Дзвонить і бурчить, що він не витримує з голоду.
Син з дівчиною можуть замовити піцу або ролли. Свекруха вважає, що це вкрай шкідлива їжа, ще й необґрунтовано дорога. Сама їсти ні за що не буде і теж бурчить, де ж Катя, чому вона досі не вдома, діти геть голодні сидять.
У вихідні у Каті прибирання, прання, закупівля продуктів на тиждень і знову приготування їжі. Обов’язковий пиріг на честь неділі ну і який-небудь салатик смачний.
Від чоловіка з допомоги можна домогтися тільки спільної поїздки в супермаркет, але і це не кожен раз. Зазвичай у нього є свої справи і плани на вихідні. Син з дівчиною живуть своїм життям, у вихідні сплять або розважаються.
Але їсти не відмовляються. Щось зробити по дому Катя їх навіть не просить. “Ну вони ж молоді, нехай відпочивають і радіють життю поки, встигнуть ще в побут зануритися”.
Іноді у вихідні і часто на свята Катя з чоловіком приїжджають до нас в гості. За столом Катя завжди обходить чоловіка, як найгалантніший кавалер. Чи турботлива мама. Накладає салат, робить канапки, навіть розрізає йому м’ясо на тарілці.
Мій чоловік майже завжди жартує над цим процесом і зауважує, що у нас з ним чомусь все навпаки. Це і справді так. І мені здається, що це нормально. Хоча в звичайному житті і я можу доглянути за ним, звісно. Але за святковим столом – точно ні.
Вважаю, що у Каті дуже важке життя. Але вона сама його таким зробила. Навіщо брати все на себе і обслуговувати чотирьох дорослих людей, мені незрозуміло. А головне, всі вже звикли і сприймають її як незмінний обслуговуючий персонал.
Навіть коли вона взимку занедужала, то теж, як і зазвичай, все робила по дому. Як і навіщо – я не знаю. Прикро, що ніхто не цінує її зусиль і вкладень, всі сприймають, як належне. Ну нехай діти, вони турботу батьків зазвичай і не помічають, це у всіх так. Свекруха теж зрозуміло, на те вона і свекруха. Але чоловік… У мене є відчуття (навіть уже впевненість), що чим менше і рідше щось робиш для чоловіка, тим більше це цінується і викликає захоплення.
Вчора був інцидент. Катя з чоловіком приїхали до нас на дачу. Мій чоловік традиційно за мангалом – м’ясо, риба, овочі. Я ватрушки спекла. Смачні, з домашнім сиром, але це просто ватрушка, нічого особливого. Не торт і не якийсь небачений десерт.
Чоловік Каті був в захваті від цієї моєї ватрушки. З’їв чотири шматки, десять разів повторив, яка прекрасна, ідеальна ватрушка і він ніколи такої смачної не їв. І ніякий торт з нею не зрівняється. І я – ідеальна господиня. Три рази нагадав Каті, щоб та записала рецепт.
Мені було навіть ніяково. Катю теж цей захват чоловіка зачіпав, це було видно. Я впевнена, що і вона вдома пече ватрушки. І не менш смачні. Але її чоловік не буде розпливатися в захопленні. Просто мовчки з’їсть.
А коли чужа жінка приготувала – це так, тут прямо ейфорія. А все чому? Тому що це сюрприз. Тому що не кожен день. Ну і тому що це не дружина приготувала.
На початку наших стосунків з Іваном я теж намагалася надмірно в плані кулінарних шедеврів. Але швидко зрозуміла, що чим частіше і більше намагаєшся, тим менше це цінується. І вже не захоплюється ніхто. Начебто так і треба.
Тому зайву ініціативу і завзяття давно прибрала. Інколи так. У цьому відмінність свят від буднів. Якщо кожен день буде свято і святкове меню, як же тоді зрозуміти різницю? Ні, так не повинно бути.
Всього це стосується, до речі. Краще недо- ніж пере-. Дефіцит породжує попит, інтерес, бажання. А надлишок, перебір – пересиченість, нудьгу і знецінення.
Мені шкода Катю, хоча я і захоплююся її силою, витривалістю і відповідальністю. Але бачу, що даремно вона все це. Надлишок вкладень від неї. Тому не цінується. Взагалі нічого не цінується. І у відповідь турботи немає.
Фото ілюстративне.
