Коли ми нагромаджуємо гроші без будь-якої конкретної мети – «щоб було» – то нічого доброго з цього не вийде. Гроші не повинні бути самоціллю.
Приклад Генрі Форда показує, що грошові доходи мають іти на суспільно корисну справу, а не лише на власне збагачення. Він мав талант організувати підприємство, розбирався на автомобілях, знав, як їх удосконалювати… Заробляв великі гроші сам, але й давав можливість заробляти багатьом іншим. Так само і Рокфеллер.
Проблема наших олігархів у тому, що вони вкрали від держави, тобто від усіх громадян України, бо мали для цього можливості, їм пасує визначення «скоробагатьки». Їхнє збагачення сягає кінця 80-х – першої половини 90-х, коли високопосадовці-комуністи ставали директорами заводів, великих підприємств, де оберталися колосальні гроші… Багатьом людям приємно нагромаджувати кошти, а не використовувати їх для розвитку, їх тішить, що перед ними лежить купа грошей.
За гроші, як відомо, можна купити майже все. І ті скоробагатьки без жодних мук сумління часто купують голоси виборців чи народних обранців. Таке використання грошей ніколи добра не принесе, а тільки шкодить суспільству, державі, оскільки породжує корупцію, зловживання, казнокрадство та інші суспільні пороки.
У світі чимало багатих людей, але вони часто вкладають кошти в те, що приносить користь суспільству, виступають як меценати, фінансують освіту, культуру, науку. Скажімо, у США культурна галузь тримається на пожертвах багатих людей.
Блаженніший Любомир Гузар
