Є щось у житті, що люди називають Божим благословенням. Чи те, що добре ведеться, чи те, що має менше хрестів і терпінь, чи те, що вдаються задуми – одно слово, люди вiрять, що є в житті приховані сили чи прикмети, яких не бачить людське око, але які мають дуже велике значення.
Ми, християни, віримо, що й на цьому світі є євангельські блаженства, Боже благословення, а тому віримо також, що є і неблагословення Боже, відвернення Господа Бога від нашої дочасної долі. Його невдоволення нами.
Насправді можемо дуже помилятися, і тільки правда віри може показувати нам дорогу, яку Бог благословляє, і дорогу, що Богові не подобається. Визнаємо і навіть із віри знаємо, що праведні та святі мали дорогу дуже тяжку і мусили двигати тяжкий хрест у своєму житті. І в Старому Завіті пророк Давид твердив, що “багато скорбот у праведних”, тобто що Боже благословення може проявлятися у формі терпіння і хреста, що недуга, неуспіх і терпіння можуть бути знаком Божого благословення і Божої любови.
А попри те, Боже неблагословення чимось страшним і без найменшого сумніву треба твердити, що коли Господь Бог своїм благословенням не закладе фундамент дому, даремно трудяться ті, що хочуть дім будувати.
Коли Бог своїм благословенням не освятить нашого дому, тобто нашого дочасного щастя, нашої долі, нашої родини, нашого дочасного успіху, – вся праця життя пропадає надармо.
