“Якось тобі стрінеться людина, з очей якої на тебе дивитиметься Бог”, – зворушливі поради тата своїй доньці.
Книга Ельчина Сафарлі “Чекай удома, коли повернуся” – це листи батька до своєї доньки, яка покинула світ передчасно. Попри це тато пише теплі листи з надією, що донька прочитає їх. Цінні поради з книги, які відгукнуться кожному.
Людям так багато дається задарма, а вони не цінують, думають про оплату, вимагають чеки, накопичують на чорний день, упускаючи красу справжнього.
Ми безвільні керувати часом, проте лише ми вирішуємо, чим і як його наповнити.
Зберігай мовчання, коли всі говорять, говори тоді, коли слова твої про любов.
Навчися прощати тим, хто поряд, – так ти знайдеш дорогу до прощення собі.
Саме страх (а не зло, як часто гадають) не дає розкритися любові.
Єдине завдання – любити життя.
Забудь про час і все складеться.
Нікого не можна привести туди, куди він сам ще не дійшов.
Страх наростатиме, тиснутиме доти, доки не подивишся йому в очі. А як подивишся, зрозумієш, що страшного немає.
Ми гості в цьому світі і часу маємо обмаль.
Зміни, навіть щонайрадикальніші, – найкраща приправа до життя. Без них ніяк. Живе не може залишатися незмінним.
Свобода це відповідальність, а до відповідальності мало хто готовий.
Варто робити те, що любиш, творити добро і менше переглядати новини: від них безсоння.
Люди приходять на землю заради одного – навчитися любити.
Нині мені байдуже, хто що подумає.
Закохатися – легко, цінніше любити щодня. Стати батьком набагато легше, ніж ним залишатися.
Якось тобі стрінеться людина, з очей якої на тебе дивитиметься Бог.
Життя – неймовірна мандрівка. Нерозумно марнувати безцінний час на те, що не про любов.
Ми стрічаємо щастя, щойно припиняємо шукати.
За книгою Ельчина Сафарлі “Чекай удома, коли повернуся”
Підготувала: Галина Андрусів
