fbpx
Дозвілля
Сергію було сорок шість, коли його покинула дружина. Ось просто так. На рівному місці. Як грім серед ясного неба. Як обухом по голові. Несподівано. Загалом, абсолютно несподівано. Сказала, що полюбила іншого і йде. А від нього, Сергія, втомилася

Для Сергія це було це було несподіванкою – він завжди вважав, що сім’я у них ідеальна, яку багатьом приводили в приклад: він працьовитий, непитущий. Вона – красива, гарна матір, хороша господиня. Ну, правда, іноді демонструвала спектаклі, щось там про втому, але це рідко. Та й Сергій вмів швидко заспокоїти дружину і пояснити, в чому вона не права.

І тут – ось, будь ласка. “Полюбила іншого”. А, ще було “як же я втомилася!” Ну гаразд, нехай відпочине… Донька вже доросла, у неї своя сім’я, онук ось-ось з’явиться, живуть окремо. І Сергій погодився на розлучення, хоча переживав дуже сильно. Перші півроку. А потім зрозумів, як чудово жити одному – ніяких проблем, ніяких претензій. Всі гроші можна витрачати тільки на себе. Та й грошей цих стало – просто завались! Куди дружина їх поділа?

Та й про вічна “втома”, як виявилося, була повною нісенітницею. Від чого втомлюватися? Сергій приходив з роботи без чверті п’ята (добре хоч, що від прохідної до будинку п’ятнадцять хвилин спокійним кроком), готував вечерю за п’ять-десять хвилин і – був абсолютно вільний.

Ну, раз в тиждень доводилося трохи прибрати – теж хвилин десять-п’ятнадцять, а з щоденного – сміття винести – хвилина. І що тут втомлюватися? Через що? У Сергія виникло відчуття, що дружина всі ці роки обманювала його, намагаючись викликати його жалість. Втомлювалася вона… Працювали вони разом – НЕ лопатою махали і не на коні поле орали, – фізично не напружувалися ніколи.

Домашні справи – як зараз розумів Сергій, були абсолютно не обтяжливими і не забирали більше п’ятнадцяти хвилин в день. Загалом, лінь і суцільний обман. Ось і добре, що пішла. Баба з возу, кобилі легше.

Трохи оговтавшись від хвилювань, пов’язаних з розлученням, Сергій занудьгував. Він не був тим вовком-одинаком, який все життя може прожити відлюдьком. Зрозуміло, що у нього бували і зустрічі, але це все не те. Хотілося якоїсь стабільності, сталості.

Та й всі ці “швидкі зустрічі” приїлися. Смішно, але Сергію здавалося, що він потрапив в “день бабака”, де змінювалися лише імена та обличчя, все інше було як під копірку: “Привіт?” – обмін телефонами, зустріч, шоколадка і букет, кафе, “розкажи про себе”, “я розлучений – і я” – запрошення до себе – прощання і заблокований номер. У найкращому разі, число цих ітерацій доходило до трьох-чотирьох, але потім – все.

“Напевно, я сам шукаю жінок не для серйозних стосунків,” – зрозумів Сергій і вирішив переглянути тактику. Тепер він не поспішав, вибирав ретельніше, склавши собі якийсь список вимог до ідеальної жінки. Не призначав зустріч відразу, не поспішав із запрошенням додому. Але йому не щастило.

Всі жінки, як на підбір, були мало не копією його колишньої. Їм було начхати на нього, як на людину, їх цікавило тільки те, щоб він нарівні з ними займався побутовими справами, що вони і озвучували практично відразу. “Якщо ми обоє працюємо, то чому побутом повинна займатися я? Або ти собі безкоштовну прислугу шукаєш?” – хитро мружилися вони, а Сергій тут же припиняв стосунки.

Ось як це назвати? Жінка хоче створити сім’ю чи просто якоїсь стабільності, надійності, а сама лінується витратити десять-п’ятнадцять хвилин в день на благо цієї самої сім’ї. Ще й дивиться на нього як на телепня: “Які десять хвилин? Ти про що?” – “Такі, які я витрачаю зараз на всі побутові справи, враховуючи готування”. Жінки не вірили і були страшенно здивовані.

Сергій дивувався не менше. Як? Ну як можна все розтягнути на дві-три години? Як можна весь вихідний день витратити на прибирання? Що там прибирати? може, жінки самі собі проблеми створюють? Чи просто не вміють розподіляти час? Чи просто у них ККД як у паровоза – десять відсотків? Чому у нього виходить, а у них ні?

“Та заледащіли жінки зовсім, що тут не розуміти? Потрібно молоду шукати, без досвіду сімейного життя. Ось з неї ще можна буде людини зробити,” – порадила йому мама, коли вони пили чай у нього на кухні.

“Гаразд, синочку, мені розсиджуватися ніколи. – вона піднялася. – Ти зрозумів – котлетки в синій каструльці, курочка в жовтій. Рис в контейнері з червоною кришечкою, а картопелька – із зеленою. Не переплутаєш? На сніданок я тобі кашки пшоняної зварила, розігрієш. Сорочка на завтра є попрасована? Гаразд, сиди, сама подивлюся. Підлогу зараз помию, а ванну завтра після роботи забіжу почистити. З грошима нормально? Вистачає? Ну і чудово. Я кави тобі купила, як ти просив, за квартиру заплатила, тобі залишилося тільки за телефон і за інтернет – не забудеш? Не забудь, сину. Ну все, побігла, а то ще батька годувати треба: весь день на дивані лежить, їжі розігріти не може, все я, все я…”

Мама пішла за відром і шваброю, а Сергій взяв ще один мамин пиріжок (хіба можна перед ними встояти?) І зайшов в простори світової павутини – треба було змінити налаштування пошуку, вказавши вік 18-23.

Автор: Svitlana Раvlova.

Фото ілюстративне.