Мала дівчинка, яка доглядала за курми, часто заглядала до гнізд, щоб подивитися, чи не з’явилися нові курчата. Одного дня вона побачила, що купка пухнастих, жовтих курчат гріється під квочкою, тимчасом, як двоє яєць встигли лише наклюнутися.
Через дірочки, пробиті у шкаралупі, вона бачила курчат, які пульсували і змагалися за свободу. У пориві співчуття дівчинка вирішила їм допомогти і, взявши в руки одне з яєць, обережно розлупила його і зняла з курчатка шкаралупу.
Наступна мить закарбувалася в її пам’яті. Коли вона закінчила, курчатко розкрило дзьобика, затремтіло і спустило дух.
Відчувши, що сталося щось погане, вона побігла до матері. Досвідчені очі матері відразу побачили, що трапилось. Вона не хотіла сварити дочку, але вирішила навчити її.
Матір чуйно їй пояснила, що кожне курча мусить боротися, щоб звільнити себе від шкаралупи і в цій боротьбі воно міцніє та набирається сили жити у світі.
Розуміючи добрі наміри дівчинки та її незнання, мама сказала: “Деякі речі в житті інші не можуть зробити замість тебе, їх потрібно робити самотужки”.
Вирісши і сама ставши матір’ю, колишня дівчинка з добрими намірами часто пригадує цю подію.
Уже не раз, коли я хотіла прислужитися іншим у справі, – каже вона, – я пригадувала, що вони мусять довершити її самі, а я – дозволити їм міцніти у боротьбі.
Доктор Мірл Свайсгуд
