Рік тому купили квартиру в невеликому будинку, велике спільне подвір’я, гараж. Я бігала від щастя 3 дні, потім стало зрозуміло, що сусідка, яка живе над нами, неадекватна. Через день скандали, кричить і ображає всіх довкола, каже жахливі речі. Чого тільки не було за цей час: кидалась у мене гнилими помідорами, кричала ночами під вікнами, вічний шум уночі.
Ми зверталися до поліції, до соціальних служб — все марно. Переїхати не виходило, не знаходили відповідного житла. А тиждень тому у мене здали нерви. Ми з чоловіком і сином повернулися додому, не встигли зайти в під’їзд, як вона вискочила і почала кричати і ображати. Останнє, що пам’ятаю, — зляканий плач моєї дитини (вона завжди лякається її).
Опритомніла в неї в квартирі, вибиті двері, вона лежить на підлозі, я стою над нею. Сама не знаю, якими силами зупинила себе і її.
Чоловік не зрозумів, що сталося, ніколи мене не бачив у такому гніві. Я за все життя билася один раз — у дитинстві. Я дуже злякалася, адже могла зробити щось непоправиме.
Сусідка викликала поліцію. Їй не повірили і навіть не почали приймати заяви. Коли я намагалася пояснити, що й справді вдерлася до неї в будинок, поліцейські мені сказали: «Ми знаємо, що це за людина, не турбуйся, ти нічого не зробила». Від цього дуже подвійні почуття… З одного боку, вийшла суха з води, а з іншого — я неправа і вчинила погано.
Сусідка після цієї пригоди встановила камеру відеоспостереження і всіма силами намагається мене спровокувати. Щодня крики, в будинку неможливо перебувати. А сьогодні ми знайшли підходящий будинок.
Завтра підписуватимемо договір і через 4 місяці можна буде заїжджати. Нарешті це закінчиться.
