Приїхала додому з Польщі, а двері відкрила незнайома жінка. Сказала, що вже рік живе з моїм чоловіком, поки я з дітьми за кордоном.
Чоловік рік тому відправив мене з трьома дітьми закордон, аби ми були в безпеці, а він пізніше обіцяв переїхати до нас. Ми поки в Польщі планували облаштуватись, діти почали ходити в школу і я роботу найшла. В нього залишались незакінчені справи в Україні, які він обіцяв вирішити протягом декількох місяців. Але ці місяці затягнулись на довгий рік, тому я вирішила зробити чоловіку сюрприз.
Він кожного разу казав як кохає мене, дуже чекає зустрічі, і робить все можливе аби якнайшвидше переїхати до нас в Польщу. Я зовсім не помічала присутності іншої жінки поряд з ним, ми як і завжди розмовяли ввечері по телефону, і зранку – коли він їхав на роботу в машині. Він завжди надсилав нам гроші, не забував про наші річниці та дні народження.
Тому я й вирирішила повернутись до України на пару тижнів, аби побути з чоловіком і можливо вже разом з ним поїхати до Польщі. Дітей залишила на куму з кумом, зібрла речі і поїхала до коханого.
Я вистояла величезну чергу на кордоні та більше доби добиралась до України. І ось приїхавши до себе на квартиру мене зустріла незнайома жінка…я не розуміла що відбувається, думала це жарт, або чоловік почав здавати в оренду нашу квартиру не сказавши мені. Але ні, це був не жарт. Це була моя тяжка реальніть.
Поговоривши з Оленою, я зясувала, що вона вже 3 роки є коханкою мого чоловіка, знає про мене та дітей. Як виявилось мій чоловік сам запропонував відправити мене з дітьми до Польщі, і почати жити з Оленою в нас на квартирі. І родина ціла, і коханка під боком. Як йому таке в голову прийшло?
Після розмови з Оленою, я одразу подзвонила чоловіку, він був дуже здивований отримати дзвінок з мого українського номеру. Піднявши слухавку, він все зрозумів. Сказав, що зараз приїде і ми разом про все поговоримо. Але я й не могла його чути, не те щоб побачити. Я в розпачі поїхала до своєї подруги, а чоловік ще декілька днів дзвонив мені.
А потім написав: “Я до тебе претензій немаю, готовий розлучитись!”
Досі не вірю що чоловік міг так зі мною обійтись. Що мені сказати дітям? Що їх батько відіслав нас до іншої країни, аби жити з коханкою?
Я розчарована, що провела з ним 15 років свого життя, та навіть не маю сил поїхати забрати свої речі до квартири.
