fbpx
Дозвілля
Прийшла вона в парк, сидить і чекає свого Ігора. В руках телефон, на голові червона модна кепка. У сонцезахисних окулярах, брови густі фарбовані — «аля-Брежнєв», напомаджена вся така, солодко пахне парфумами. І те що було на фотографії, дуже відрізнялося від тієї, що зараз чекала Ігора

Оксанка була безмежно рудою і ледачою. Сидить цілими днями в телефоні і мріє про принца. І часом шукає його в соціальних мережах. Як і всі сучасні красуні, охочі мати все і відразу.

Одного разу запросив її на побачення кавалер. Ну не відразу, до того вони близько місяця спілкувалися віртуально, але одне одного жодного разу не бачили. На фотографії всі начебто красиві, там фотошопом можна виправити усе, що завгодно.

Прийшла вона в парк, сидить і чекає свого Ігора. В руках телефон, на голові червона модна кепка. У сонцезахисних окулярах, брови густі фарбовані — «аля-Брежнєв», напомаджена вся така, солодко пахне парфумами. І те що було на фотографії, дуже відрізнялося від тієї, що зараз чекала Ігора.

Через якийсь час прийшов він, з букетом квітів і з великими надіями.

Хлопець відразу зрозумів, що до чого. Мовчки подарував квіти і посилаючись на телефонний дзвінок начальника зник у невідомому напрямку.

Залишилася Оксанка з букетом квітів одна. Довго простояла вона, роздумовуючи над поведінкою Ігора. Зі сльозами на очах прийшла додому. Мати її обійняла і почала заспокоювати.

— Мамо, я не красива? — Запитала Оксана.

— Красива, ти ж моя принцеса, — спробувала заспокоїти її мама.

— Чому все так? Чому мені так не щастить?

— Ще не настав твій часі, все у тебе буде. Ти ж у мене не є якась розмазня?

— Розмазняяя, — расплакалась Оксанка.

— Ну може, зовсім трішки— трііішечки! — сказала мати, якій вже трохи набридло, що донька так часто ллє сльози.

— Ну, мамо …

— Час братися за розум, бо ж від твоїх побачень одне розчарування!

Оксанка проплакала на плечі у матері до ранку, а на наступний день пішла в салон краси, прибрати своє ластовиння. Зробили з неї цукерочку, шкода, що лише на деякий на час, але все ж красуня.

І виходячи з салону, спіткнулася Оксанка і полетіла на молодого хлопчину. Прямо головою йому в живіт, він втримався на ногах сам і її втримав. Познайомилися. Почали зустрічатися. Оксанка змінилася, лінь зникла, їй на заміну прийшла любов.

Через пів року весілля справили.

Після весілля Андрій її попросив не користуватися так часто косметикою і не ховати більше своїх веснянок.

— Але, як же ж я із ними буду виглядати?! — здивувалася Оксанка.

— Як моя дружина. Кохана дружина. І я люблю твої веснянки, з дитинства мріяв про таку як ти. Руду, з ластовинням і блакитними очима.

Живуть Андрій і Оксанка і все у них добре, і дітки вже народилися. Дві руді розкішні дівчинки…

Фото ілюстративне.