Прийшла до доньки на чай, порадіти їхній першій річниці. Тільки сіли, згадуємо, як вони рік тому весело гуляли, аж тут двері відчиняються – на порозі зять Максим і його батько, Петро Іванович. Слухаю я їхні плани й відчуваю, як у мене всередині все аж закипає від обурення. Оце додумався зятьок!
Моя Юля вийшла заміж рік тому. Весілля робили скромне, молоді якраз позику на житло оформлювали, кожна копійка на рахунку була. Тоді ми з чоловіком їм допомогли – назбирали солідну суму, але віддали не готівкою на вітер, а поклали на окремий рахунок: “Це вам на нормальну відпустку, щоб хоч раз за три роки нормально виспалися на морях чи в горах, а не в турботах”.
І от, на першу річницю, вони таки взяли відпустку. Зібралися на тиждень на озера. Юля мені щаслива дзвонила:
– Мамо, тиша, ліс, вода, ми вдвох із Максимом, нарешті побудемо наодинці!
Але Максим приходить із роботи й оголошує “чудову новину”. Причому не сам, а з татом. Петро Іванович заходить із таким виглядом, ніби він мінімум міністрів інспектує.
– Ми тут подумали з Максимом, – заявляє зять із порога, навіть на дружину не дивлячись, – чого батьку вдома сидіти? Ми беремо путівку на трьох. Батько з нами їде!
Юля аж подавилася чаєм. Я дивлюся на зятя – ну чисте дитя років п’яти, яке сховалося за батьківську спину.
– Максиме, – кажу спокійно, хоча в голосі вже дзвенять металеві нотки, – ви рік мріяли побути вдвох. Яка поїздка втрьох на річницю шлюбу? У вас медовий тиждень, взагалі-то.
– Не нагнітайте, Людо, – махає рукою Петро Іванович, навіть не знітившись. – Я молодим заважати не буду. Візьму собі розкладачку в їхньому ж номері, буду з покупками допомагати, рибалити ходити. Хто ж молодих краще нагодує, ніж батько?
– Ви серйозно збираєтеся жити в одному номері з молодою сім’єю на їхню річницю? – я вже ледве стримуюся. – А головне – за які гроші? Гроші на поїздку давала я, і вони розраховані на двох людей, а не на міні-пансіонат!
І тут Максим видає таке, від чого я ледве з стільця не впала:
– Ну от і чудово, раз гроші ваші, то ви й зобов’язані оплатити батькові поїздку. Мама з татом мене виростили, тато на відпочинку сто років не був, чи він не заслужив? А якщо ви починаєте рахувати копійки, то віддайте нам краще ті гроші готівкою, ми самі вирішимо, куди їх витратити!
Дивлюся на мою доньку – сидить бліда, очі на мокрому місці. Розуміє, що чоловік влаштував цирк просто на рівному місці й повністю прогнувся під батька.
– Значить так, – кажу рішуче. – Ніяких грошей на трьох не буде. Хочеш їхати з татом – їдьте, але за свої. А мої гроші залишаються при мені.
Треба було бачити обличчя Максима та його татуся. Вони явно розраховували, що я зараз розплачуся і викладу ще пів бюджету.
– Тобто для тебе моє слово нічого не варте?! – накидається Максим на Юлю, хоча вона взагалі слова не сказала. – Твоя мама командує в нашому домі! Якщо мій тато не їде, то я теж нікуди не їду! Що за ставлення до моєї родини?!
Зрештою, зять із батьком гучно грюкнули дверима і пішли до свекрухи “скаржитися на мою неадекватність”.
І знаєте що? Ми з Юлею тієї ж неділі зібралися і поїхали на ті озера вдвох. Прекрасно відпочили, надихалися свіжим повітрям, наговорилися про все на світі. А Максим… Максим так і залишився сидіти біля батьків. За тиждень прислав Юлі повідомлення, що вона “не доросла до сімейного життя і не вміє поважати його рідню”, і подав на розлучення.
Свекруха потім дзвонила мені, кричала на весь телефон, що я зруйнувала молоду сім’ю і що її син – “золото, яким треба пишатися”. А я от думаю: і слава Богу, що це сталося на першому році, а не тоді, коли з’явилися б діти. Може, хоч тепер дівчина почне жити своїм розумом, а не слухати маминих синочків.
А як би ви вчинили на моєму місці? Чи зобов’язані молоді везти батьків у свій медовий місяць за чужі гроші?
