Моя мама надзвичайно любить колекціонувати мотлох, при цьому сама мене все життя вчила купувати тільки якісні речі і не розмінюватися на всякий ширвжиток.
Я так і роблю, а все, що стає непотрібним, викидаю або роздаю. А ось мама з речами розлучатися не вміє – всі вони їй дорогі, вона навіть пам’ятає, де що купувала і скільки це коштувало. Каже, що такої якості зараз вдень зі свічкою не знайдеш, і вони всі як нові. Ну от уявіть, мама зберігає мережива, комбінації, які років двадцять вже ніхто не носить, чоботи на підборах, в яких навіть я ходити не можу, мохерові шарфи і інший мотлох, який займає багато місця. Все це зберігається на антресолях, де періодично заводиться міль, тому доводиться це все діставати, обробляти і знову закладати на вічне зберігання.
Звісно, мама час від часу просить допомогти розібрати ці скарби. А у мене своїх справ вище голови і без її дорогоцінного мотлоху, з яким вона ніяк розлучитися не може.
Словом, два роки назад я зібралася з духом, і коли вона була на дачі, викинула більшу частину речей.
Ви не уявляєте, що творилося, коли вона про це дізналася. Людина просто не знаходила собі місця і слів не добирала – складалося таке враження, що вона близьку людину втратила.
Спочатку мама ріки сліз пролила, а потім озлобилася і заявила, що бачити мене більше не хоче. Я думала, пройде час, і вона заспокоїться, але ні – досі зі мною не розмовляє. Навіть слухавки не бере, коли я дзвоню.
Спасибі сусідці, з якою вона дружить: хоча б через неї дізнаюся, як вдома справи. Вся ця ситуація мене не просто напружує, а жити не дає: постійно думаю, як там мама, толком не можу ні на чому зосередитися, весь час прокручують наша остання розмова і не можу зрозуміти, чому вона готова відмовитися від рідної доньки через якісь старі ганчірки?!
Я знаю, батьки у багатьох так поводяться – цікаво було б послухати ваші історії. Може серед них я знайду вихід і для себе.
Ольга, 49 років.
Фото ілюстративне.
