Прокидатися вранці, коли нічого не болить – це великий дар і благо, яке ми не цінуємо.
Нам часом просто нема з чим порівнювати (і дай Бог, щоб так і було). Я іноді думаю про те, що ми дуже невдячні, тому що все приймаємо, як само собою належне. Досвід життя у земному тілі – це ще й урок турботи про нього, дбайливого і вдумливого ставлення, усвідомленості.
Ми вічно чимось в собі незадоволені (не кажучи вже про навколишніх).
Ми не вміємо себе слухати і чути. Любити не вміємо … Ми смішні люди. У спробах здобути власне місце під сонцем, можна півжиття збирати на обіцяне собі ж щастя. І проживати його по дотичній, по діагоналі, мимохіть …
Потрібно просто зупинитися і озирнутися. І виявиться, що у тебе вже все є. Прямо тут і прямо зараз.
І не вистачало зовсім трохи – твоєї власної присутності.
Олена Кас’ян