Поліна відчувала щось. І з термінами, ніби все гаразд і живуть син з невісткою майже десять років разом. Але душа була не спокійна і нічого з цим зробити вона не могла. Казала мені щоразу прийшовши на гостину:
— Не наш це хлопчик. Як подивиться, чуже бачу в погляді. Дитині вже п’ять, а жодної риси від їхнього роду. Жоднісінької. Дитя навіть на невістку не схоже.
Я й сама це бачила. Але чужа родина то темний ліс і жодним словом я ніколи не обмовилась. Тому прагнула якось заспокоїти подругу і відповідала жартома:
— Та ну тебе! Ти що, знаєш всіх предків. Мало на кого може бути схожим онук. Здоровий, перехрестись і Бога дякуй. А то шукаєш собі негараздів на порожньому місці.
Та не вгамувалася свекруха, зробила таки потайки тест. Після отримання результатів довго лежала в стаціонарі. Дійсно ймовірність, що син батько онука нульова.
Тільки тепер не розуміє Поліна, що робити з цією правдою. Синові сказати язик не повертається. Чоловік застерігає:
— Не потрібно. Він у нас запальний, сама знаєш. Впевнена, що все гаразд буде з ними усіма? Як житимеш знаючи, що ти всьому виною? У них усе добре спокійно і нам на старості радість. А своєю правдою ти чого досягнеш? Ти готова за наслідки відповідати? А розумієш добре до чого все призведе?
Так і тягнуть. Але шукають усі можливі варіанти. Не хочуть, щоб їх багата нерухомість діставалася чужому. За сина дуже прикро і я їх розумію. Навіть не хочу думати, що я робила б на їх місці. Напевно, колись зважаться і розкажуть правду, а зараз дуже просять ще одного онука. Сподіваються щиро, що у їхнього сина все ж з’явиться спадкоємець.
З дівчатками в цьому відношення куди як простіше. Все наше. Точно відомо, що дочка мама і хто б татусем не був, а дитинка твого роду.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
