fbpx
Дозвілля
Починаючи цю розмову я щиро вірила у те, що мій чоловік мене зрозуміє і підтримає. Я чомусь і не думала, що може бути інакше. Адже для того ми і сім’я, аби підтримувати одне одного. Чи не так?

Так склалися обставини, що я і моя сім’я зараз живемо в квартирі моїх батьків. На момент весілля у нас не було можливості жити окремо, а потім і поготів! Зарплати маленькі, потім з’явилася перша дитина, а через два роки – друга. Загалом, не могли ми дозволити собі такої розкоші. Перший час я вважала, що це зовсім навіть не погано. Як не як, можна завжди скористатися допомогою рідних. Та й в матеріальному плані легше, ніж самим. Так і жили всі ці роки. Всіх все влаштовувало. Тільки от останнім часом мені стало «тісно» в батьківському домі!

Знаєте, мені іноді здається, що моя мама не хоче прийняти того, що я давно вже доросла жінка і можу сама приймати рішення! Вона досі вважає мене дитиною, незважаючи на те, що у мене вже є свої діти! Що б я не робила, мама весь час тут як тут! Буквально в усі мої справи докидає свого п’ятака! Ніби я сама не можу прийняти рішення! Все треба узгоджувати з нею! Будь-яка домашня робота проходить строго під її наглядом і керівництвом! Мама постійно повчає мене! Немов я маленька і сама не знаю! Просто сил уже немає! Не можу так більше!

Та й це не все! Крім побутових питань у нас постійно виникають розбіжності в питаннях виховання моїх дітей! Мати постійно дає свої поради! То не так, і це не так! Вважає, що знає, як буде краще і правильніше! Вона ж досвідченіша! Але ж це мої діти! І саме я повинна приймати рішення, що стосуються їх виховання! Я їх мама, і знаю, що їм потрібно! Ось тільки їх бабуся цього не приймає! Вона продовжує керувати мною. Більш того, вважає своє слово останньою інстанцією! Все повинно бути так, як вона сказала, і це не обговорюється!

В один момент я не витримала і вирішила поговорити з чоловіком. Я і раніше говорила йому, що втомилася від надмірної опіки матері. Думала, що він підтримає мене і захоче переїхати. Адже якому чоловікові хочеться жити з батьками дружини? Але, все виявилося зовсім не так, як я очікувала! Вислухавши мене, чоловік не виявив абсолютно ніякої ініціативи! Сказав, що я перебільшую, і роздмухую проблему ні з чого! І взагалі, що я повинна бути вдячна за допомогу, а не висловлювати невдоволення! А слова матері треба приймати і виносити з них уроки, адже їй видніше в силу досвіду!

Ви уявляєте? Я такого просто не очікувала! Крім усього, мій чоловік заявив мені, що жити з батьками набагато дешевше. Мовляв, навіщо витрачається на орендоване житло, якщо є можливість жити в своїй квартирі? Що це взагалі таке? Як я повинна розуміти це? Виходить моєму чоловікові подобатися жити з тестем і тещею або ж він просто не хоче витрачатися. Як переконати його з’їхати не знаю.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.