Після того як чоловік почав дивно поводиться, а це затримуватися на роботі і їздити по відрядженнях, свекруха покликала мене до себе на розмову. Я не чекала від цієї жінки нічого хорошого, оскільки вона тільки й робила, що мене критикувала. Але її порада, скажу відверто, врятувала наш з Назаром шлюб. Навіть боюсь уявити, що б було, якби я не послухалась

Після того як чоловік почав дивно поводиться, а це затримуватися на роботі і їздити по відрядженнях, свекруха покликала мене до себе на розмову. Я не чекала від цієї жінки нічого хорошого, оскільки вона тільки й робила, що мене критикувала. Але її порада, скажу відверто, врятувала наш з Назаром шлюб. Навіть боюсь уявити, що б було, якби я не послухалась.

– Ти можеш мати дві ліві руки і думати надто повільно, але принаймні ти не погана, – промовила моя свекруха, ледве помітно примруживши очі. Я стояла, опустивши плечі, намагаючись зрозуміти, навіщо їй знадобилося таке дивне заспокоєння. Можливо, це звучить дивно, та саме ці слова стали початком мого найбільшого відкриття про нашу сім’ю.

Золота порада моєї свекрухи врятувала мій шлюб. Я ніколи не думала, що ця жінка взагалі може мати якісь теплі почуття. Мене звати Анна, а мого чоловіка – Назарій. Ми одружилися п’ять років тому. Відверто кажучи, були і прекрасні моменти, і досить складні. Але найбільшим викликом для мене стала не кількість випробувань, а людина, яка ніби народжена, щоб їх мені створювати. І це, звісно ж, моя свекруха – Галина Степанівна.

Коли я тільки починала жити з Назарієм, його мама сприймала мене майже як приблуду, яку треба перевиховати. То я не так мию посуд, то я неправильно варю борщ, то я забагато заробляю, а це, мовляв, змушує чоловіка почуватися незручно. Вона завжди знаходила якусь дрібничку, яку можна було би розкритикувати. Я ще пам’ятаю, як у перший місяць нашого шлюбу вона відверто заявила:

– Жінка повинна бути берегинею. А ти, Анно, що збираєшся берегти? Ти ж навіть не знаєш, де в моєму домі цукор стоїть!

Я тоді лише знизувала плечима. У мене був свій підхід до господарства, а Назарія це все цілком влаштовувало. Принаймні, спочатку. Та коли минув другий, третій, четвертий рік, я відчула, що наше подружнє життя почало тріщати по швах. Назарій раптом став відстороненим – приходив додому пізно, малював якісь відмовки про додаткову роботу, хоча я знала, що він ніколи не рвався до позаурочних годин. Він став мовчазним, навіть байдужим. Спочатку я думала, що то звичайна втома чи криза, але мої подруги відразу підштовхували мене до іншої версії.

– Він тобі, мабуть, зраджує, – різко заявила моя приятелька Оксана. – Знаєш, чоловіки рідко так змінюються без причини.

Я не хотіла вірити, що проблема настільки серйозна. Швидше припускала, що є якась внутрішня драма, про яку Назарій мовчить. Та я не встигла все з’ясувати з ним сам на сам, як пролунав дивний телефонний дзвінок від свекрухи.

– Треба поговорити, – сказала вона без привітання. – Завтра ополудні приходь до мене. Знаю, що Назарія не буде вдома, тож ми спокійно побалакаємо.

Звісно, я почала ламати голову, чого їй від мене треба, і в найгірших кошмарах очікувала чергову порцію претензій. Однак зустріч виявилася зовсім не такою, як я уявляла. Коли я сіла навпроти Галини Степанівни у вітальні, вона видала:

– Ти, мабуть, помітила, що Назарій поводиться дивно. Я підозрюю, що до цього доклала руку його колишня.

Я ще встигла подумати, що мій чоловік ніколи не згадував колишньої дівчини, і тим паче не зазначав, що вона повернулася в наше місто. Але свекруха продовжила:

– Та хитрюга з’являється кожного разу, коли їй щось заманеться. Сказати, що хоче якусь допомогу, а насправді дурить чоловікові голову. Якщо ти зараз не візьмеш ситуацію у свої руки, вона може переконати його в чому завгодно.

Я мовчала, приголомшена й дивувалася, чому вона раптом вирішила мене застерегти. Адже все моє заміжнє життя вона старанно доводила, що я абсолютно не гідна її сина. А тут – пропонує захистити наш шлюб. Її подальші слова вразили ще більше.

– Якщо хочеш надійно втримати Назарія біля себе, тобі треба ощасливити його цікавим станом. Він мріяв про дітей завжди. Зі своєю колишньою вони розійшлися, бо вона категорично не хотіла дітей. А він тобі нічого не каже, бо боїться, що ти відреагуєш так само, – свекруха сьорбнула чаю і позирнула на мене.

Я не одразу второпала, що це означає, тому перепитала:

– Але він ніколи не говорив зі мною про дитину. Каже, що йому поки що достатньо роботи, а про сімейне планування згадаємо пізніше.

Вона пирхнула:

– Пізніше може бути запізно. Якщо та хитрюща дівуля викрутиться, він зовсім зникне з дому. Ти сама цього хочеш?

Я ковтнула повітря, не знаючи, що відповісти. Навіть дивно, що вона почала дбати про наш шлюб, адже на мене завжди сипалися претензії та образи. Мабуть, її бажання мати онуків переважило неприязнь.

– Ти можеш мати дві ліві руки і думати повільно, але ти принаймні не погана, – підсумувала свекруха те, з чого і почала, наче це найвища похвала. – А я хочу здорових онуків, от і все.

Я повернулася додому з дивним відчуттям тривоги і якоїсь надії водночас. Одна частина мене шепотіла, що це дивина – подарувати чоловіку дитинку, щоби врятувати стосунки, замість вияснити все з чоловіком відкрито. Інша наполягала: свекруха не могла все це вигадати, можливо, вона знає про Назарія і його колишню більше, ніж я.

Урешті я ризикнула. Може, це комусь видасться дивним, але через пів року я дізналася, що справді чекаю дитину. І сталося диво – Назарій миттєво змінився. Зникли його постійні затримки на роботі, натомість з’явилося бажання проводити зі мною увесь вільний час. Він радів дитині, як мале дитя новій іграшці. Лише згодом зізнався, що потай мріяв про сім’ю, але боявся, що я не хочу дітей, а він не хотів на мене тиснути.

За кілька місяців ми разом почали облаштовувати дитячу, говорити про імена і навіть переглядати журнали для молодих батьків. Галина Степанівна, звісно, любить покритикувати мій вибір кольору чи матеріалу, але тепер робить це не так люто. А я ціную, що завдяки її прямолінійності наш шлюб знову розквіт.

Маючи такий досвід, можу поставити вам важливе запитання: чи варто було мені слухати свекруху і робити такий крок, щоби зберегти наші стосунки? Чи існують більш щадні та відкриті методи, як зміцнити шлюб, не вдаючись до радикальних заходів?

Напишіть, що ви про це думаєте. Мені цікаво почути різні думки, бо я сама досі не впевнена, чи вчинила правильно. Давайте обговоримо цю ситуацію і спробуємо з’ясувати, де та межа між ризикованим рішенням та відвертим діалогом у подружжі. Нам усім потрібна об’єктивна розмова. Отож, чи будемо дискутувати?

Фото ілюстративне

Передрук суворо заборонений!

You cannot copy content of this page