fbpx
Дозвілля
Пані обговорювала з подругою щось досить таки голосно. Я прислухалась. Ну а що ще робити стоячи в черзі до того віконечка на пошті? Стою і сміх мене розбирає. От цікаво, чи повернеться, та що зараз так голосно висловлює свою думку, чи побачить ту, про кого розповідає усім присутнім

На пошті, стоячи в черзі до віконечка, розмовляли дві жінки.

– В суботу не можу, ніяк не вийде, – говорила одна іншій. – Зате в неділю я вільна з самого ранку. Малюка мама забирає, а чоловік поїде на день народження до дочки своєї від першого шлюбу, дванадцять років їй виповнюється. Так що давай в неділю зустрінемося і сходимо?

– Давай. Слухай, я все запитати тебе хочу – чоловік твій, значить, спілкується з дочкою, виходить? Молодець. А у тебе як з цією дівчинкою відносини? Нормальні?

– У мене? З нею? Ніяких відносин! Навіщо? Ми з нею навіть не знайомі, я її бачила тільки на фотографіях. Батько спілкується – і досить, я ж тут до чого? Він, до речі, теж нечасто став з нею зустрічатися останнім часом. Ну в дванадцять років їй вже нецікаво з татом в зоопарк йти в вихідний. Він їй дзвонить тепер в основному, їздить рідко. А тут день народження, святе діло.

– Як це? Ти не знайома з дочкою свого чоловіка? Оце так! В одному місті живете! Ви вже в шлюбі три роки, у вас своя дитина з’явилася. І не познайомилися досі? Це чоловік не хоче вас знайомити, або ти сама проти?

– Так, це я не свічусь бажанням. Для мене це абсолютно чужа людина. До речі, коли наш син з’явився, я так і сказала – зводити їх не будемо. Різниця у віці велика, сімнадцять років, нічого спільного у дітей немає.

– Почекай, а дівчинка взагалі знає, що у тата друга дитина?

– Знає. Але не більше того. Син мій поки ще маленький, він про існування сестри й гадки не має. І чим довше не буде мати, тим краще, я думаю. Тільки не треба мені ось цього от «вони ж брат з сестрою»! Я такого не розумію і ніколи не зрозумію ті сім’ї, де всі збираються за одним великим столом у свята – колишні, нинішні, діти всі упереміш. Це перекручення якесь! Колишні і їхні діти повинні залишатися в минулому.

Я стояла і сміх мене розбирав. Я саме та донька, яку батькова дружина бачити не бажає. Свого братика я знаю прекрасно, тато з ним часто приїздить, ми разом йому іграшки купуємо і одяг інколи. А свята ми так і відзначаємо – я тато мама її чоловік і мій братик. Усі щасливі і задоволені. Її не має, але це її особистий вибір. Можливо і на краще, що татової дружин  у нашій родині великій і не звичній не має.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.