Дозвілля
— А ти що тут робиш? Зараз заповіт оголошуватимуть, то тут тільки рідні. А ти вже вибач, ніхто. Катя зупинилася. І справді, нащо вона сюди прийшла? Думала, треба пом’янути Степана Сергійовича. Хоч цукеркою, так належить
Степан Сергійович важко опустився на лавочку. Ходити ставало все важче. Він чудово знав, що
Дозвілля
Я знайшла той квиток на потяг до Одеси, акуратно захований у піджаку Павла, хоча він запевняв, що їде у “ділове відрядження” до Львова. “Це просто для відпочинку, мені треба побути на самоті,” — сказав він, коли я його спіймала, але в його очах я прочитала інше ім’я. Тепер, дивлячись на наші порожні шафи, я знала, що гра довіри закінчена, і почалася моя власна, хитра гра
Я знайшла той квиток на потяг до Одеси, акуратно захований у піджаку Павла, хоча
Дозвілля
– Терміново перекинь мені 3000 гривень, бо не вистачає на новий одяг! – сказала по телефону мама, не питаючи, чи є у мене така сума. Я сама заробила на квартиру вартістю близько 65 000 доларів, але відчуваю себе безплатною банківською карткою, яку вона контролює, і я не знаю, коли ця фінансова залежність перетвориться на повний крах
– Терміново перекинь мені 3000 гривень, бо не вистачає на новий одяг! – сказала
Дозвілля
– Твоя мама вже була не молода, Орисю, для кого цей цирк? А нам ще жити та творити, тож не скигли!, – відповів мені чоловік, замість того, щоб обійняти і заспокоїти. Маму в останню путь я провела сама, бо в Петра в цей день були важливіші справи
– Твоя мама вже була не молода, Орисю, для кого цей цирк? А нам
Дозвілля
— Соню, я правильно розумію, що ти не скажеш нам, чия це дитина? Соня усміхнулася крізь сльози. — Моя. — Ну, і правильно
— Не буде цього! Мати схопилася за серце. Донька раніше ніколи не підвищувала голос
Дозвілля
Оля йшла вулицею, розглядала перехожих і раптом завмерла. Постояла трохи, навіть очі протерла, але ні, видіння нікуди не поділося. Той самий лікар, якому вона віддала за лікування гроші, прямо зараз підмітав вулицю
Чоловік дивився на Олю здивовано, а Ольга зовсім розгубилася. Як же вона одразу не
Дозвілля
Мама якось сказала Мар’яну, моєму чоловіку: — Ти для нас, «як той старий телевізор, що показує лише два канали, а ми очікували плазму». Річ в тім, що я заробляю 45 000 гривень, а він 20 000, і це стало для моїх батьків справжньою причиною для «холодної бурі»
Мама якось сказала Мар’яну, моєму чоловіку: — Ти для нас, «як той старий телевізор,
Дозвілля
— Забирайся з нашого життя! — крикнула Анна, і я зрозуміла, що для неї я тут лише суперниця, яка намагається відібрати її батька. Я стояла, тримаючи в руках квитки, які Костянтин подарував нам для спільного відпочинку, і усвідомлювала, що моє щастя тут завжди буде під питанням
— Забирайся з нашого життя! — крикнула Анна, і я зрозуміла, що для неї
Дозвілля
Мамо, ти ж обіцяла! – гукнув він мені через усю квартиру. – Я ж завтра на важливу зустріч, а там все пом’яте!
Остап увійшов і почав голосно скаржитися Мар’яні, що вона знову забула його сорочки в
Дозвілля
Мені байдуже! Їдьте до своїх! Хоч до вокзалу! Тільки щоб я вас тут більше не бачила й не чула!
Зимова ніч. Двері будинку свекрухи грюкнули за нами з такою силою, що я здригнулася.

You cannot copy content of this page