Дозвілля
– Я сьогодні заплатила за квартиру, — сказала подруга. — З тебе п’ять тисяч гривень. І якщо надумала залишатися, далі сплачуєш цю суму. Або ти платиш, або йдеш, – заявила подруга через тиждень гостювання Ольги
— Пакуй валізи, доню! — Знову весь день у телефоні просиділа? — несподівано пролунав
Дозвілля
Несподівано дзвінок у двері. Ольга Андріївна, опираючись на стіну, повільно підвелася і відчинила.
Ольга Андріївна тяжко зітхнула, ледь-ледь перевернувшись на інший бік. Боліли суглоби, ноги набрякли так,
Дозвілля
Батько міг бути щасливий, якби не вона
У Наталі в іншому місті народився онук, тож вона поспішала на потяг. Їй пощастило
Дозвілля
— Вже тиждень одні макарони, — кривився чоловік, — дай вже м’яса, собі ж приготувала котлети
— Вже тиждень одні макарони, — кривився чоловік, — дай вже м’яса, собі ж
Дозвілля
– Я не збираюся тулитися в однокімнатній, поки твоя колишня живе у величезній квартирі з видом на парк! Або продаємо квартиру й ділимо гроші, або я йду від тебе, – заявила молода й красива, на яку він проміняв дружину
— Слухай, а він учора справді так на тебе дивився! — Наталка помішувала цукор
Історія
Як ти вже все вирішив? Синку, треба перевірити, чи вона нам підходить! – пані Світлана зовсім не радісно сприйняла новину про те, що її єдиний син Андрій вирішив одружитися. – Мамо, головне, щоб вона мені підходила. А я люблю Наталю, і впевнений, що вона стане для мене найкращою дружиною, – на повному серйозі відповів Андрій. – Тому, готуйся до весілля. У Світлани не було що сказати, адже син уже дорослий, і може сам вибирати, але вона чомусь була впевнена, що син прийняв поспішне рішення, і не така дружина йому потрібна
– Як ти вже все вирішив? Синку, треба перевірити, чи вона нам підходить! –
Дозвілля
– Ну що ж, не можу сказати, що це шедевр, — свекруха, спробувавши салат. — Але для твого рівня цілком непогано. І тут я не витримала
— Ти в своєму розумі? — Ольга жбурнула рушник на стілець. — Ти навіть
Дозвілля
Ярино, та я вам можу і безкоштовно ту консервацію віддати, але якщо маєте лишніх 1000 гривень, то мені дайте, – сказала свекруха, ставлячи величезну клітчасту сумку посеред коридору. – Та я і задурно того “добра” не хочу, Ганно Дмитрівно, не те, що за гроші, – не стрималася я. – Я вам ще влітку казала, що нам ніякі огірки, помідори і аджики ваші не потрібні! Свекруха піджала губи, зиркнула на мене спідлоба, але мовчала. Стояла, наче чекала, що я передумаю і таки дістану гроші
– Ярино, та я вам можу і безкоштовно ту консервацію віддати, але якщо маєте
Дозвілля
Як тільки він влаштувався туди, мама відразу заявила, що тепер він сам собі купуватиме їжу і готуватиме, а ще він мав частково оплачувати комунальні
— Мамо, ти сьогодні вдома будеш годині о сьомій вечора? – Запитав Євген свою
Дозвілля
Антоніно Семенівно, на вашу думку, я мала вимити посуд після чоловіка о другій ночі? Чи мусила сидіти на кухні до ранку і чатувати, чи ваш син бува не захоче поїсти вночі на кухні?
Світало. Квартира була сповнена ранкової тиші, коли голос Антоніни Семенівни прорізав повітря: — Надіє!

You cannot copy content of this page