Дозвілля
Раніше Давида не завжди заставиш зуби ввечері почистити, а тут раптом кожного дня приймає душ, скрупульозно стриже нігті, користується лосьйоном після гоління, змінює сорочки й шкарпетки без нагадувань. Моя мама завжди казала: “Чого очі не бачать, того серце не журиться”. Та тут, схоже, і без мого зайвого втручання видно, що його гігієнічна активність підскочила до небес, і підстави для занепокоєння більш ніж очевидні. Всі крапки над “і” розставило те, що я прочитала переписку “не для моїх очей”
– Ти що, вирішила стати екстрасенсом, Ніно? – почувся глузливий голос Давида, коли я
Дозвілля
Дмитро все частіше уникав розмов, замикався у кабінеті або їхав “провітритися”. А за тиждень Світлана помітила, що чоловік замикає шухляду у столі — раніше такого не було. Він ховав якісь папери, а потім нишком розмовляв телефоном із матір’ю
“Не смійте більше називати мене ріднею, ми з вами чужі люди!” — заявила я
Дозвілля
“Гаряче неси, нам твої забави ні до чого!” — родичі невістки намагалися зіпсувати ювілей, але кожен отримав по заслугах
Людмила в сотий раз поправила серветки на столі. Кинула погляд на годинник — до
Дозвілля
Ольга дивилася на чоловіка й не впізнавала у ньому того, за кого виходила заміж. Де той упевнений у собі чоловік, який будував плани на майбутнє? Перед нею сидів примхливий мамин синочок, готовий віддати останнє матері, аби самому нічого не робити
Ольга зупинилася біля вітрини ювелірного магазину й мимоволі замилувалася своїм відображенням. Новий костюм ідеально
Дозвілля
Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками. А поруч, у своєму дорогому костюмі, сидів Антон. Його мешти виблискували так, ніби він щойно вийшов із салону, а не приїхав у село до матері яка нездужає. – Ось, синок, – мама тремтячими пальцями простягла братові дві тисячі гривень. – Це за аптеку і за ті фрукти, що ти мені привіз. Вони, мабуть, дорогі, бо я таких ще навіть не бачила, не то щоб їла. Я різко перевела погляд на той «пакет» фруктів, про який говорила мама. Три апельсини, кілька фініків і велике жовте помело
Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками.
Дозвілля
Мам, у вас є молодший син, от і попроси його. Чого ти знову дзвониш мені? Я вже сказав – ми не приїдемо
— Сину, ну приїдь на вихідні, город заріс бур’янами, а твій племінник так любить
Дозвілля
– Не перебивай! — свекруха різко вдарила долонею по столу. — Я його виростила сама, ночей не спала. А ти… — вона примружила очі, — ти прийшла на все готове. І тепер вирішуєш, кому й куди їхати?
— Чому ти завжди захищаєш свою маму, навіть коли вона не права? — з
Дозвілля
Йому зараз чотирнадцять. Коли він з’явився, я вже був досить дорослим, щоб зрозуміти, що його життя буде нелегким
Я не знаю, як ця історія закінчиться, але знаю одне — так, як є
Дозвілля
Або ось, ситуація яка була. Я придбала шампунь якісний і дуже дорогий. Майже тисячу гривень віддала за 400 мл. І що ви думаєте? Невістка нею голову вимила
Коли молоді переїхали до мене, я, звісно, не була проти. Як би там не
Дозвілля
Після того, як я заблокувала свій банківський рахунок, син просто грюкнув дверима і пішов, на прощання сказавши: “Ну ось і живи тепер сама! І знай, на колінах до мене приповзеш, але я тебе не пробачу! Тобі якісь гроші важливіші за рідного і єдиного сина”. А починалось все ось як: Одного дня, коли в магазині моя картка не пройшла оплату, я вирішила перевірити виписки. Очі пробігали по сумам – п’ятсот гривень у кав’ярні, дві тисячі на якусь техніку, ще три – зняті готівкою. Я не купувала нічого з цього
– Мамо, я взяв трохи грошей з твого рахунку. Ти ж не проти? –

You cannot copy content of this page