Розкажу вам одну історію. Так, щоб поміркувати.
Ви знаєте, що військові, коли переміщаються між позиціями, вони одягають на рукав скотч, щоб відрізняти: “свій” чи “чужий”.
А що відбувається вночі, як ви думаєте?
Скотчу не видно, пристрій нічного бачення чи тепловізор не розрізняє кольорів.
Що є таким оберегом, який дає тобі безпеку?
Отаким оберегом є українська мова.
Тому що навіть ті, які російською спілкуються вдень, переходять із заходом сонця на українську, бо це твоя безпека, це твоє життя.
Тому що уявіть, якщо хтось вночі буде йти на тебе і скаже: “Стой, кто идёт?” то з великою долею ймовірності, це буде останнє, що він скаже. Тому що ворог близько і ми це розуміємо, хто швидший, хто спритніший, той і виживає.
А тепер давайте змоделюємо ситуацію, от зараз ми перемагаємо, через тиждень, через місяць, уявімо, окупанти, що кудись дінуться?
Ми їх відкинемо за кордон. Але нам треба навчитися жити поруч з ворогом. І оці всі дискусії про мову, які були до повномасштабного вторгнення, я сподіваюся, що всі їх уже потрохи забувають.
Зараз ми живемо в іншому режимі. І, на жаль, будемо жити далі в іншому режимі.
Ми маємо навчитися використовувати всі інструменти, які послаблюють окупанта і посилюють Україну.
Я вважаю таким інструментом у мирному житті, в тому числі, може стати і мова. Бо це єдине сьогодні, що нас поєднує з окупантом.
Ми, українці, нікого не окуповуємо, ми ні на кого не нападаємо. У нас – інші принципи, інші цінності. Єдине, що у нас спільне з окупантами – це російська мова.
Ми можемо забрати у них цей інструмент. При тому, дуже легко.
А чому я говорю, що це легко, я сам це випробував. Я не десь з-під Львова і розказую тут, що всі мають перейти на українську. Я родом з Краматорська. Я виріс в російськомовній родині, в російськомовному місті, в російськомовній школі навчався. 28 років розмовляв російською, захотів і перейшов на українську. Це дуже легко. Все інше – відмазки.
Коли я для себе зрозумів, що досить цих відмазок, перейти так перейти.
Я думаю, що ви також, якщо будете чесними з собою, ви зрозумієте, що перейти не так вже і складно. Так спочатку робиш помилки, але це все дрібниці порівняно з тою звитяжною ціллю, яку ми собі ставимо: збереження нашої держави, збереження життів наших дітей.
Тому що окупанти навіть, коли ми їх викинемо, за їхні кордони, все одно будуть мріяти нас підкорити. А ми цього не хочемо.
Український захисник Павло Вишебаба
Фейсбук
Фото: ілюстративне Defence of Ukraine
