Останньою каплею було те що, вночі він заліз на мене, почав хрюкати і хропіти. Цього ж ранку, я сказала коханому що це нестерпно. Тому мій хлопець зпропонував аби я ночувала в іншій кімнаті, бо Макс буде на нього ображатись якщо не спатиме з ним. Це якийсь абсурд, хіба ні?

Вже 2 місяці не спимо з хлопцем в одному ліжку через його собаку. Він – з собакою, я – одна в сусідній кімнаті.

Після кількох місяців зустрічання, хлопець запропонував переїхати до нього жити. Я була дуже рада цьому, адже планую з ним мати спільне майбутнє.

В мого хлопця є велика собака – вів чарка, якого звуть Макс. Я люблю собак і з радістю проводила час разом із собакою свого хлопця. Мій хлопець вже 12 років виховує Макса  як рідного сина. Може це комусь смішно, але для коханого його собака як справжній синочок.

Коли я бувала раніше у хлопця вдома, то собака був завжди з нами то на ліжку то на дивані, і навіть сидів у ванній коли ми мились. Коли я ще не жила зі своїм поханим мені було байдуже що він так багато час і увагу приділяє собаці.

Але коли ми почали жити разом, то мене почали дратувати деякі моменти. В мене дуже чутливий сон і я кожного ранку в 5 годині прокидаюсь на роботу. Собака звичайно ж спить разом з нами.

Так от, я майже не висипалась через те що, собака займає пів ліжка, хрюкає і хропе всю ніч. Я майже не сплю бо собака хропе як дорослий чоловік, облизує себе всю ніч.

Останньою каплею було те що, вночі він заліз на мене, почав хрюкати і хропіти. Цього ж ранку, я сказала коханому що це нестерпно.

Тому мій хлопець зпропонував аби я ночувала в іншій кімнаті, бо Макс буде на нього ображатись якщо не спатиме з ним. Це якийсь абсурд, хіба ні?

 

You cannot copy content of this page