fbpx

Он кав’ярня, – вказала мені сестра на невеликий заклад поряд з її домом, – Ми вдома не готуємо, тому якщо голодна, одразу йди туди поїж

У мене є сестра Ірина. У дитинстві ми практично не розлучалися. У нас були спільні ігри, друзі, захоплення. Думала, що так буде завжди.

Але життя розпорядилось інакше. Вона кілька років тому вийшла заміж і виїхала разом з чоловіком до Німеччини. Ірина часто кликала мене до себе в гості. Але спочатку у мене не було на це часу, а потім не було відпустки. А ось наразі все якось складалося: і відпустка, і справ у мене важливих не було, і гроші на поїздку накопичила.

Я дуже за нею скучила і тому з нетерпінням чекала цієї зустрічі. А ще, я дуже хотіла побувати в країні, яку бачила лише в кіно чи на фотографіях. Поїздка обіцяла бути цікавою і незабутньою. Знала б наскільки цікавою, напевне б не поїхала.

Ось що сталося. Сестра і її чоловік зустріли мене дуже холодно. Ми не бачилися стільки років, а Іринка навіть мене не обійняла. Я була здивована.

Окрім цього, за тих кілька років проживання в Німеччині вона дуже змінилася. Її чоловік – теж. Коли вони мене вели до себе в дім між іншим вказали на кав’ярню і повідомили, що там їдять, а вдома у них часу не має готувати.

Більше того, по приїзді я навіть кави у них в квартирі з дороги випити не змогла. Мені вказали на ту ж кав’ярню. Коли я попросила сестру спуститись зі мною і замовити мені поїсти, адже мови я не знаю, та лиш відмахнулась сказавши, що я не маленька і вихід знайду. Я таки поїла і порозумілась з офіціантом, але осад залишився.

Наступного дня я хотіла побачити Берлін. Але сестра і її чоловік і не думали проводити для мене екскурсію. Марта просто в гуглі показала місця, які варто було б відвідати. Отож, гуляла я по місту знову на самоті, добре що навігатор підказував маршрут.

Я планувала побути у сестри мінімум десять днів, але поїхала додому вже на третій. Вони з чоловіком мене навіть до аеропорту не провели, мені таксі допоміг викликати перехожий.

Я так і не зрозуміла, чому Іра мене кликала на гостину. Мама намагалась з нею поговорити, але почула, що я просто не звикла відповідати за себе і що зі мною ніхто не мав носитись, мов з дитиною малою.

Прикро, я й не розраховувала на таке. Але правила елементарної гостинності ніхто ж не відміняв? Чи я вже щось пропустила?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page