Вже як Олексій впорався сам, з дівчинкою знали тільки Бог і сусідка тітка Аня.
Олексій працював архітектором, в одній великій будівельній організації. Платили йому добре, але його це особливо не радувало. Життя як порожній келих, стоїть на полиці і припадає порохом. І тільки донечка, як ранкове ласкаве сонечко, гріло його понівечену душу. Не можна сказати, що не було жінок в оточенні Олексія, бажаючих стати мамою для його доньки. У нього не лежала душа до жодної з них.
Можливо, він все ще любив свою колишню дружину. А може просто душа не зцілилася ще і він не був готовий до нових стосунків. Як би там не було, але вже четвертий рік він не підтримував ні з однією жінкою серйозних стосунків. Ні, він не був ченцем. Були випадкові, нетривалі відносини, які ні до чого не зобов’язували, але не більше.
Та нещодавно в житті цієї маленької сім’ї сталася одна подія. Тітка Анна занедужала. Ну буває таке з жінками у віці. Загриміла в стаціонар і надовго. Ця подія порушила налагоджений побут Олексія. Йому довелося взяти позапланову відпустку. Добре, що на роботі знали про те, що він батько одинак і пішли йому назустріч.
Схвильований, він з’явився у лікарні. Для початку чоловік зайшов у кабінет головного спитати чи потрібно якісь ліки і уточнив діагноз. Потім відправився в палату до сусідки. Анна лежала в палаті, де було ще 6 ліжок. Стомлена безсонною ніччю, вона виглядала на 10 років старшою. Поговоривши з сусідкою і пообіцявши їй повернутися ввечері, Олексій знову пішов до головного лікаря.
Дізнався, що організувати для тітки окрему палату реально, але за невелику плату. Владнавши всі справи в лікарні, пішов вирішувати свої проблеми. Ще напередодні, розмовляючи з начальником про відпустку, той натякнув, що існує бюро з надання послуг. Там є і кваліфіковані няньки. Просидівши дві години в черзі, він зайшов в похмурий кабінет.
Там все говорило про безрадісну перспективу знайти тут хороших співробітників. Так і не домовившись, він покинув це дивне місце, і з важкими думками попрямував у садок. Часу було обмаль, потрібно було встигнути забрати дитину, купити фрукти Анні і встигнути в лікарню до 7 години вечора.
Світлофор точно світився зеленим, звідки взялася ця божевільна, він не зрозумів. Неначе з неба впала. Переляканий Олексій підбіг до дівчини.
— З вами все гаразд? Ви можете встати, давайте я відвезу Вас до приймального.
— Та відчепіться Ви від мене. Зі мною все добре. Ви навіть не зачепили мене. Бісові підбори. Це взуття давно треба було викинути.
Олексій полегшено зітхнув. Але все ж таки рішуче наполягав на поїздці до приймального відділення.
— Давайте я все ж таки відвезу Вас. Ну, будь ласка, я Вас дуже прошу. Мені зайві неприємності не потрібні.
Дівчина ще трохи полаялася, але потім погодилася.
Поки вони їхали, Ліза познайомилася з донькою Олексія. Вже через п’ять хвилин вони балакали, мов старі подружки. Лікарі підтвердили, і виписали Олексієві довідку, що ніяких пошкоджень у дівчини немає. Зі спокійною душею він поїхав в лікарню до Анни.
— Куди Вас підвести? — запитав Олексій.
— Ой, я живу в передмісті, може, якщо не важко, то на автовокзал.
— Давайте зробимо так, разом сходимо до нашої сусідки в лікарню, а потім відвеземо Вас додому, бо Ви ще куди – небудь вляпаєтеся.
Через дві години спілкування з Лізою всім трьом здавалося, що вони знають одне одного цілу вічність. І доля розпорядилася так, що не дарма підбори у дівчини зламалися саме перед автомобілем Олексія. Ліза безрезультатно, вже цілий тиждень шукала роботу, а Олексієві потрібна була допомога по догляду за дитиною.
Вони втрьох зайшли в палату до Анни. Їй вже було значно краще. Принаймні вона так виглядала. Сусідка схвалила вибір Олексія і мало того запропонувала, щоб дівчина не їздила кожен день на електричці в місто, а жила поки що у неї вдома.
— Я тут, судячи з усього, надовго, обстеження, потім і реабілітація. Тому скоро мене не чекайте. Підвела я тебе Олексійку.
А сама дивлячись на щасливу трійцю загадково посміхнулася.
З перших днів стосунки з Лізою у Олексія були суто діловими. Його просто, немов магнітом притягувало до неї. Вечорами вони утрьох ходили в кафе і гуляли в парку. А в перші ж вихідні вирушили в кіно. Оленка дуже хотіла подивитися мультфільм “Ельза — крижане серце”.
Олексій спостерігав за дівчатами, як вони з однаковими емоціями дивляться мультфільм і раптом зрозумів, що закохався. Його здогадки підтвердила донечка Оленка.
— Татку, а я знаю твою таємницю. Ти закохався в Лізу! Ти не переживай, я не проти, мені вона дуже подобається. І я вважаю, що вона тебе теж любить!
Через півтора місяці тітку Анну привезли додому. З цього приводу Ліза організувала святковий стіл з дотриманням дієти, якої мала дотримуватися тітка Анна. А ще через два місяці зіграли весілля!
Фото ілюстративне.