Одна жінка зненавиділа роботу. Прийшов новий начальник, важка людина. Він тиснув на співробітників, злісно жартував: “у клімактеричному віці людина не здатна переучуватися!”, робив зауваження, вимагав, щоб всі розповідали йому; хто що говорить і хто в чому помилився. Обстановка стала важкою. І нічого зробити було не можна – цей начальник був родичем власника компанії. А жінці рік до пенсії залишався. І звільнятися було невигідно, нерозумно навіть.
І вона ось що зробила: такий календарик. І стала викреслювати дні. День пройшов – вона його закреслила. Ще день – знову закреслила. Так вона чекала виходу на пенсію. І настав цей день. Колись адже день звільнення все одно настає. А жінка несамовито постаріла, відчувала себе розбитою, вона ледве ходила. Зморшки, депресія… І ніякої радості від пенсії! Тому що вона жила як у в’язниці. І марувала своє життя – викреслювала кожен день. Вона нічого хорошого не бачила, але ж було і хороше!
Друзі на роботі. Вдячні клієнти. Результати праці були хороші. І молодих фахівців вона відмінно навчала! І, головне, була весна, потім – літо, потім – золота осінь з дощиками, потім сніжна біла зима, потім знову зазеленіли дерева і квіти зацвіли… І чоловік був, і син, і кіт, і поїздки на дачу, і кіно, і кафе, і прогулянки по набережній – і нічого від цього не залишилося. Жодного хорошого спогаду. Тільки ось це похмуре очікування і закреслення днів життя. І думка: “швидше б час минув!”.
Час минув. Він стрімко проходить. Але і ми проходимо разом з ним. Наше життя теж складається з днів, в яких є і погане, і хороше, світле – але вона нічого хорошого не бачила. Закреслювала своє життя. Треба було або піти з роботи, ризикнути, звільнитися, втекти, як з в’язниці тікають. Або прийняти ситуацію, але бачити хороше теж. Жити повноцінно. А начальнику сказати: “ваші жарти мене зачіпають!”. Виженуть так виженуть. Але це навряд чи. Такі начальники боягузливі.
І начальника прибрали саме в той день, як вона вийшла на пенсію. Календарик закінчився. Рік минув. Рік життя… Не треба закреслювати і рахувати дні. І молити: швидше б час минув! Він і так проходить занадто швидко… Жити треба!
Анна Кир’янова, психолог
