Одна старша жінка дуже любила годувати голубів у парку.
Щодня вранці вона приходила туди зі свіжим, ще теплим батоном і роздороблювала його птахам, розкидаючи крихти навколо себе.
Так тривало досить довго.
Це помітив один чоловік. Він сказав жінці:
– Ось ви годуєте цих птахів, кидаєте їм крихти вашого батона. А у Африці тим часом люди не мають, що їсти.
Жінка, глянувши на чоловіка, відповіла:
– Ну, до Африки мені батон не докинути!
Кожен робить те, що може, на своєму місці.