Молоді люди зустрілися біля офісного кавового автомата: Сергій допивав свою каву з печивом, а Максим тільки підійшов.
— Звісно, п’ятниця, — кивнув Сергій. — Тільки що з того? Ти ж вже два місяці з нами не ходиш, біжиш додому до своєї… тієї… — Аріни, — Максим скривився, наче від зубного болю, і махнув рукою, — Це вже в минулому. — Та невже? — Сергій так здивувався, що навіть поставив стаканчик на стіл, ніби боявся пропустити сенсаційну новину. — Ти ж говорив, що закохався, що вона — найкраща дівчина у світі і навіть подумував про шлюб.
— Так і було, — зітхнув Максим, забрав свою каву, яка якраз була готова, але теж поставив її на стіл. Видно, йому зараз було важливо виговоритися. — Я дійсно так думав, аж до вчорашнього дня. Сьогодні ж Аріна — це минуле. Виявилася вона недалекою й невдячною особою… — і почав свою невеселу розповідь.
Аріна й справді була чудовою дівчиною. Розповідаючи про неї, Максим забобонно стукав по дереву. Йому не вірилося, що такі ідеальні дівчата існують, а тут ще й одна з них відповіла йому взаємністю.
Мила, добра, скромна, зовсім не розбалувана і без зайвих вимог. До того ж, дуже розумна і раціональна. А як вона вміла готувати! Її стейки були ніби їжею богів.
Звісно, коли вони почали жити разом, Максим забув про все. Після роботи він летів додому, не затримуючись ані на хвилину. Там його чекав свіжий, смачний обід, і треба було бути справжнім телепнем, щоб проміняти домашні кулінарні шедеври на кільця цибулі чи пересмажені крильця з бару.
О, Аріна була ще й мудрою дівчиною! Вона ніколи не забороняла Максиму бачитися з друзями. Більше того — навіть не показувала невдоволення. Вона лише сумно посміхалася й говорила, що вона все розуміє. І що качка з яблуками, яку вона сьогодні готує, буде непогана й у розігрітому вигляді. Нічого страшного. І Максим розводив руками: «Вибачте, хлопці, наступного разу. У нас інші плани на вечір».
І це при тому, що він не був затятим любителем поїсти. Але те, що готувала Аріна, було ніби восьмим чудом світу. «Приворотне зілля!» — жартував він. — «Саме так!» — підхоплювала вона.
Так минуло два місяці. А вчора на обід Аріна подзвонила йому й повідомила, що занедужала. Сказала, що почувається кепсько, навіть з роботи відпрошувалася й на таксі повернулася додому. Пігулку випила, але їй треба відлежатися.
Проблема була лише в тому, що саме сьогодні вона планувала піти до магазину після роботи, а сили не було. Може, вона напише список, а Максим сам купить продукти?
— Лягай і відпочивай! — командним тоном сказав Максим. — Ні про що не хвилюйся. Ніякі списки не потрібні. Сам розберуся!
— Дякую, любий! — втішилася Аріна і вимкнула телефон.
А ввечері стався скандал. Аріні стало трохи краще, ліки подіяли, і температура спала. Та виглядала вона все одно кепсько.
— Макс, а продукти? — прохрипіла вона, побачивши, що у нього в руках немає жодного пакета. — Ти що, нічого не купив? І чому затримався?
— Зайчику, не хвилюйся! — усміхнувся Максим і обійняв дівчину. — Я ж сказав, що все гаразд. Я дорогою зайшов у кафе й повечеряв.
— Що?! — здивувалася Аріна. — То ти навіть до магазину не заходив?
— Ой, не фиркай так сердито, — він розсміявся. — Ти одразу стаєш схожа на сердитого їжачка, особливо з такою мило розкуйовдженою зачіскою…
Але дівчина не підтримала його жартівливого настрою:
— Ти обіцяв, що купиш продукти. І не купив. Чому?
— Сонечко, ну що ти сердишся? Я ж сказав, я повечеряв. Усе добре. Я ціную твою турботу, тому відповідаю тим самим. Ти ж казала, що почуваєшся погано, тому я вирішив полегшити тобі вечір, щоб ти могла просто відпочити й полікуватися.
— Ну, ти розумієш, так? — звернувся Максим до Сергія. — Я з найкращими намірами… Щоб їй не довелося стояти біля плити… А вона розлютилася. Назвала мене самолюбом Сказала, що я настільки бездушний, що навіть не зрозумів, що зробив не так! Я, звісно, відповів, що якщо я такий поганий, то нехай вона йде геть. І вона… вона справді пішла. Сказала, що намагатися мені щось пояснювати — марна трата часу, що я сам мав здогадатися, на що вона образилася.
— Ну, дівчата такі дівчата! — засміявся Сергій. — Сама вигадала, сама образилася!
