fbpx
Дозвілля
Ніколи не уявляла себе «злючкою-свекрухою», але відчуваю, що ось-ось нею стану. Та й взагалі, уявляючи себе в ролі майбутньої свекрухи, я теоретично думала, що стану для невістки доброю мамочкою чи навіть подружкою. Ще навіть тоді, коли у сина ще й дівчини не було! Але, в принципі так воно спочатку і було, коли син привів мою майбутню невістку до нас додому. Я якось відразу старалася здобути її прихильність, муркотала з цією дівчинкою

Сім’я у Каті не дуже: батькам, мабуть начхати було на всю свою трійцю. Старший брат мав проблеми, зараз невідомо де вештається, поїхав кудись і пропав, а старша сестра рано стала матір’ю (ще в школі) і теж кудись поїхала.

Моя Катя наймолодша в сім’ї, ледве закінчила школу і відразу пішла працювати, щоб себе прогодувати. Її матір і батько не то, щоб зовсім пропащі, але тихі домашні чарколюби, не особливо обтяжені роботою: якщо десь глава сім’ї підзаробить, то на це вони і живуть.

Спочатку мені дівчинку було шкода: худесенька, скромнесенька, розгублена. Син у мене добрий, мабуть і підібрав від жалю десь це пташеня. Весілля як такого не було: ми з батьком нашого сина (з яким ми розлучені) зібрали їм грошей на 2 путівки на море, тому вдома посиділи, а потім вони поїхали в свій медовий місяць. Це було у вересні того року – якраз оксамитовий сезон, а невістка ж і моря ніколи не бачила. Приїхала щаслива, стала мамою мене називати. Приємно було! Жити молодим було ніде, та й я одна, вирішили жити разом.

Все почалося з того моменту, коли в дім ще не подали опалення, а в квартирі було холодно. Син запитав – чи немає у мене теплої нічнушки для його дружини, вона, мовляв, мерзне. Я не люблю давати свої речі, тим більше такі, можна сказати – дуже особисті, але пошкодувала дівчинку, дала одну свою нічнушку, і сказала синові, щоб завтра ж купив своїй дружині нову. Він не купив, і нічнушка залишилася у Каті. Одежини не жаль, але все ж це був перший дзвіночок до неприємностей і до вседозволеності.

Потім пішов в хід мій розкішний махровий халат. Він завжди висить у ванній, і коли я ввечері приходжу з роботи додому, то відразу ж у нього переодягають. Катя працює в магазині завжди в першу зміну, і тут же його одягає ще вдень. Спочатку я зробила їй м’яке зауваження – мовляв, це моя річ, так робити не можна. Вона обіцяла цього не робити і все одно його одягає, а потім каже: «Ой, вибачте, я забула!» І так кожного дня. Не питання, я їй подарувала на її день народження такий же, тільки на кілька розмірів менший – вона ж зовсім худенька. Але вона вперто одягає мій халат, зі словами – він великий і м’який, їй він більше подобається. Довелося мені купувати собі ще один.

Далі. У мене дорога косметика, як у всіх жінок в зрілому віці, і креми відповідні. Але дивлюся – щось тюбики і баночки у мене зменшуються в об’ємі. Сказала Каті, а вона мені: «Я не брала!». Зрозуміло, що обманює! Раз я бачу, що Максим з Катею прийшли з гостей, на ній явно макіяж з моєї декоративної косметики, я запитала: «Ти моєю косметикою скористалася?» Вона: «Ні, це моя». І одразу ж пішла змиватися. Я її покликала до себе, показала вимазані пензлики і делікатно попросила мене не обманювати – я ж бачу, що користувалася! Вона сказала, що брала тільки кисті. Знову оманює!

А тепер почалася вже зовсім не смішно: мої парфуми, лак для нігтів, засоби гігієни і навіть бритва! При цьому у неї все таке є, ми її нічим не обмежуємо, купуємо подарунки, але вона бере саме моє! Що це за звичка? Синові говорила, але він сказав, що це такі жіночі штучки, що він в них не розбирається, і взагалі – у його дружини все необхідне є, я все вигадую.

А з Катею я ніяк не можу піти на відкритий конфлікт і слона  з мухи робити не хочу – шкода якось її ображати і не хочу бути злючкою. Відучити не виходить, побрехеньки на кожному кроці. Намагаюся зайвий раз промовчати, але вже мені все це стає неприємним. І прогнати їх з дому шкода. Може це для когось вдасться і дрібницею для причіпок, але особисто для мене – це справжнє випробування.

Фото ілюстративне.