Так часто буває в житті, що людина запитує “для чого я живу на землі?”, “для чого мені Бог дав життя?”, “яка моя місія в цьому світі?”.
Життя людини часто порівнюють з ранньою росою, що зі сходом сонця зникає або квіткою, що цвіте, наповнює запахом повітря, а потім відцвітає і в’яне.
Нічого не відбувається випадково і ніхто не приходить на цей світ випадково. Творець, покликавши людину до життя, вклав у її серце певну місію, яку людина з Його допомогою повинна здійснити.
Звичайно, що всі люди мають різне покликання, і часто воно проявляється саме у таланті людини: одній людині Бог дав художній талант, іншій – талант до писання чи співу, комусь – дар лікування тощо.
Але часто людина просто не може зрозуміти ані свого покликання, ані розпізнати свій талант. Тоді її життя проходить через зневіру, розчарування, депресії.
Саме в такі нелегкі моменти не слід забувати, що Творець є завжди поруч з нами, і любить нас так само як і тих, хто має яскраво виражений талант. Відчувши це, нам буде легко шукати в собі сили розвиватись, бути корисними для світу, навіть якщо нам ця користь здається незначною. А й зрештою, тоді ми просто зможемо відчути себе щасливими.
Ніхто не з’явився на світ “не потрібним”, просто необхідно віднайти у собі потребу для світу, а в першу чергу – потребу для себе. Бо ти важливий(-а) в очах Творця, і ти просто ВАЖЛИВИЙ(-А).
Марія Мазурик
