Помилку свою Валентин зрозумів відразу ж, було неприємно від самого себе.
Коли вранці Валентин прийшов додому, і дружина його, з червоним від сліз обличчям, зрозуміла все відразу. Не сварилася, не дорікала, а просто сказала: «Мовчи і не смій до мене підходити».
Саме тоді Валентину хотілося обійняти дружину, хотілося впасти на коліна і просити вибачення. Але Валентин знав свою дружину, якби вона побачила жалюгідний вигляд чоловіка, то просто відразу ж пішла. А він не міг цього допустити, він сильно любив дружину.
Відтоді Валентин спав на старому дивані, з упевненістю, що поверне дружину. Ночами він думав, як же так вийшло, що він зрадив коханій дружині. І не знаходив відповіді. Ну звісно, він виправдовував себе тим, що одноманітне життя набридло, ось він і захопився. Але тут же винив себе в тому, що сам не вносив розмаїтість у життя.
Одружився Валентин рано, по любові. Закохався і зрозумів, що без неї жити не зможе. Дружиною вона виявилася чудесною – господарська, розумна, стежила за собою. Валентин завжди нагодований і обласканий.
Не знаходив Валентин собі виправдань. І дружина поводилась так, немов чоловіка для неї не існує. Жили вони разом, але дружина готувала тільки для себе, прала тільки свої речі, посуд мила тільки після себе.
Валентин наполегливо всю зарплату віддавав дружині, залишаючи собі трохи, ніколи ніде не затримувався. У вихідні навіть прибирав у всій квартирі, чого раніше ніколи не було.
Потім почав залишати для дружини різні сюрпризи. Не вручав, а залишав в тепер тільки її кімнаті – квіти, цукерки і всякі дрібниці. Спочатку дружина навіть не торкалася до них. Потім почала ставити квіти в вазу. Для Валентина це був бальзам на душу.
Зрештою, дружина відтанула і заговорила про побут. Потім готувати почала на двох, в кіно сходили. Одним словом, помирилися.
Прийшов сьогодні Валентин додому – борщ на столі, сорочка випрасувана.
Обійняв дружину і зізнався в коханні. Вона не відсахнулася, не скинула його руки. Вона посміхнулася.
Валентин відчув колишнє щастя.
Автор: Olena Slynkyna.
Фото ілюстративне.
