Не вірю, що я сподобалася хлопцеві, бо я повна.
Щодня їжджу на навчання електричкою і останнім часом стала помічати одного хлопця. Ми з ним разом стоїмо на пероні і чекаємо на електричку. І я помічаю, що він часто стоїть обличчям не туди, звідки прибуває електричка, а вбік мене. Я сьогодні це помітила і теж зиркнула на нього.
Коли ми піднялися в електричку, я залишилася стояти в тамбурі, а він зайшов у вагон і став біля дверей. Я помітила, що він дивився у дверний отвір у мій бік. Мабуть, побачив, що я стою там і вийшов у тамбур, став поруч. Я відвернулася до вікна і так всю дорогу їхала. Коли я оберталася подивитися там він ще стоїть, він обертався теж.
Він швидко вийшов із електрички і злився з натовпом. Я його знову побачила, коли стояла в черзі по жетон, а він уже пройшов турнікет і зупинився. Він почав видивлятися когось у натовпі, шукати очима. Потім я помітила, що він дивиться вже в мій бік.
І потім він розвернувся та пішов у метро. Мені здається, що я могла йому сподобатися. Він мене начебто теж зацікавив. Але я сумніваюся, що мені здається, що я не могла йому сподобатися, тому що я повна.
Але, а якщо раптом я йому сподобалася, сподіваюся, ми більше не гратимемо в дітей, і він таки підійде. Як вчинити у цій ситуації? Може, чи варто йому посміхнутися, якщо ще раз станеться таке?
