fbpx
Дозвілля
Не розумію, як можна виходити заміж, не вміючи і не бажаючи готувати? Ось у мене така невістка: для неї приготування їжі – це надскладне завдання. Прожила панянка чверть століття з батьками, які її леліяли, але вивчили на медсестру, але мама жіночих якостей в неї не вклала – тобто тих, які потрібні для майбутньої дружини

Причому сваха готує ідеально, коли перед весіллям ми з чоловіком ходили до них знайомитися, стіл ломився від наїдків! Я то і думала – щось син почав поправлятися перед весіллям, це теща його так годувала.

У сина є своя квартира, куди він і привів свою молоду дружину. На початку сімейного життя молодята «харчувалися любов’ю»: не до їжі, для перекусу можна і яєчню посмажити чи піцу замовити. Медовий місяць то взагалі – відпустка, суцільні ресторани або кафешки. А потім почалися будні. Спершу все було непогано: ну не готує молода, так мама її до неї приїде і все посмажить і наварить. Але потім у свахи занедужала мама, і вона з чоловіком, залишивши квартиру на їх сина, поїхала до матері, дуже далеко.

Я почала помічати, що син худне і якось мляво себе почуває, попросила звернутися до лікаря, але він махнув рукою. А незабаром у нього був день народження, запросили нас до себе додому. Приїжджаємо і бачимо: на столі кілька салатів, нарізка, курка-гриль і варена картопля. Відчуваю – щось не те! За смаком відразу зрозуміла, що курка куплена вже готова, це з тих курей, які вже майже протухли. І салати з кислинкою в майонезі. Відкрила холодильник – так і є – теж готові з супермаркету в прозорій упаковці! Тільки ось картоплю син сам почистив і відварив, а нарізка теж – з вакуумної упаковки! Ось так день народження! Я промовчала тоді.

А потім якось приїхала до сина, коли він був удома, а дружина на зміні, і ще раз перевірила холодильник. Ковбаса, овочі, яйця, а в морозильнику купа напівфабрикатів: пельмені, шніцелі, і вся така неїстівна їжа. Я запитала: «І цим ви харчуєтеся?». Як?! Син почав викручуватися, мовляв – часу немає, але як так? Не вічно ж дружина на змінах. А що з супами – корисними? Ага, знайшла – китайська локшина, в народі «мівіна». Ну як так? Це ж ще кілька років такої їжі і хана! Звісно ж я зателефонувала до невістки, запитала – в чому справа, вона мені сказала відверто: «Мені лінь!». Ось просто, без виправдань – лінь! А ще вона мене привітала – сказала, що скоро я буду бабусею!

Ой, не можу! Як же вона буде всю сім’ю напівфабрикатами годувати? Ну що, стала я до них спочатку ходити – наварю каструлю борщу, гарнір і котлет побільше, адже мені сина шкода. Кожен раз я до них не можу приїхати, тільки на вихідні, тоді вони харчуються тим, що є три дні, а потім знову китайські супчики.

Що я придумала тоді – якщо вже і напівфабрикати, то домашні: наліплю за вихідні пельмені, котлети, голубці і фаршировані перці, в загальному, все те, що можна просто кинути на сковорідку чи зварити. Ну і супчик хоча б на три дні. Син приїжджає, все це забирає, платить мені за продукти. Але чи нормально це? Я ж не вічна! І дитинча появиться, там йому кашки потрібні свіжі, а невістки – лінь! Що ж можна змінити?

Фото ілюстративне.