Я вийшла заміж у дев’ятнадцять років. Мій чоловік значно старший за мене, тому й дитинка у нас з’явилась відразу. Ось так я в двадцять років стала молодою матусею.
Спочатку дитина поводила себе більш-менш нормально. У мене була можливість встигнути і прибратися в будинку, і приготувати їжу. Але через кілька місяців все змінилося. Дівчинка почала постійно вередувати, як тільки її клали в ліжечко. Стала дуже погано спати ночами. А разом з нею і я ходжу, сонна і змучена.
Я зверталася до спеціаліста. Але після огляду все говорили одне й те саме, що потрібно просто пережити цей період. Просто кожен по-своєму проходить адаптацію. На цьому і закінчили відвідування різних спеціалістів які зовсім не допомагали.
Та й за дочкою видно, що їй тільки й треба, щоб її тримали на руках. І не хто попало, а саме я. Але при таких умовах у мене не залишається ні сил, ні можливостей встигнути щось зробити по господарству. Вечері почала готувати на швидку руку, що не дуже сподобалося чоловіку.
У підсумку він почав робити мені зауваження. Так, я розумію, що вони стали істотно відрізнятися від колишніх приготуваньїжі. Але так і часу у мене тоді було набагато більше. На що він мені відповів, що я не перша і не остання, хто опинився в такій ситуації. Але ж інші якось справляються зі своїми дітьми і обов’язками ?! Чому я не можу?!
Мені дуже прикро таке чути від людини, якого я дуже люблю. Але ж любов має на увазі взаєморозуміння і взаємодопомога. Чи не так?! Тоді чому я не можу отримати цього від свого чоловіка ?! Мені не легшає, якщо він мені розкаже, як вирішують ці питання сторонні люди. Мені потрібно, щоб він мене зрозумів і постарався мені допомогти. А тут виходить, що я повинна сама все вирішити і зробити. А як – це не має ніякого значення!
Коли в останній раз між нами знову була розмова про це, то я попросила чоловіка, щоб він вранці привозив до мене маму на допомогу. Тим більше що вона сама запропонувала мені цей варіант. На що мій коханий чоловік сказав: інші якось виховують своїх дітей без участі бабусь і дідусів, ось і ми будемо так само. Закрив тему і пішов відпочивати.
У цей момент дочка знову почала вередувати, і я пішла її заспокоювати. Потім, як завжди, серед ночі доробила справи, які не встигла вдень і пішла прилягти. Часу у мене залишалося зовсім небагато до того моменту, коли новий день настане і всі мої турботи знову підуть по колу.
Я ось тільки одного зрозуміти не можу: чому я не можу скористатися допомогою рідної людини, якщо я в ній дійсно дуже потребую ?!
