Марія і Олександр не були вільними. Вони багато років працювали в технічному відділі невеликого заводу в маленькому містечку і були далеко немолоді: їй ледь за 40, йому добре під 50. Мабуть, Амур десь забарився і прибув із запізненням, але все-таки він хоч із запізненням, але вразив їх своєю стрілою…
Іскра любові запалила їх серця в одну мить. У обох були сім’ї і майже дорослі сини.
Найцікавіше, що дружина Олександра Емма працювала в цьому ж відділі, але, як і всі дружини, вона довго не помічала змін в поведінці чоловіка.
В кінці-кінців, вона прозріла, коли застала благовірного з новою пасією. Емма була жінка вихована і витримана, тому вона зробила вигляд, що нічого не бачить.
Вдома благовірний отримав рознос по вищому розряду. У всьому зізнався, але не покаявся.
Через тиждень Олександр і Марія звільнилися і поїхали в районний центр влаштовувати особисте щастя.
Марія покинула чоловіка. Сина залишила з чоловіком, щоб не зривати з випускного класу в школі.
Син Олександра, звісно, залишився з Еммою.
Для чоловіка Марії це було повною несподіванкою, він, на відміну від Емми, працював не в їх в колективі і ні сном, ні духом не знав про невірність дружини.
На роботі всі шкодували, покинуту Емму. Вона ж тільки посміхалася у відповідь і казала, що чоловік неодмінно повернеться назад, це у нього остання лебедина пісня, погуляє і повернеться, як миленький.
– І ти його приймеш? – дивувалися колеги.
– Звичайно прийму, він у мене чоловік хороший, хазяйновитий, працьовитий, рибалка, мисливець. Такими чоловіками не розкидаються! Нехай душеньку потішить перед старістю, – відповідала Емма.
Олександр захотів повернутися досить швидко.
Марія виявилася такою собі дружиною. Вона не любила і не вміла готувати, як виявилося, цим у них в сім’ї займався чоловік.
Вона не любила наводити в квартирі порядок, і Олександра це надзвичайно дратувало. Він звик до порядку і любив смачно поїсти.
Уже через місяць він готовий був повернутися додому, але було соромно і він уявлення не мав, як це зробити?
Одного разу у вихідний день Марія дивилася телевізор, а Олександр намагався зварити такий-сякий супчик.
Дзвінок у двері. На порозі стояла покинута дружина Емма.
– Вітаю, молодята! Ось приїхала подивитися, як тут мій чоловік влаштувався? Чи добре йому живеться? Чи не забуває він приймати пігулку від тиску? Як він тут харчується? – сипала питаннями Емма.
– А тобі яке діло? Він тепер мій чоловік, – взялася в боки Марія.
– Як це мені яке діло? Ти його тут доведеш, а хто буде нашого сина вчити? Ти хоч знаєш, зозуле, яка зараз дорога освіта? – обурилася колишня дружина.
Емма швидко зрозуміла в яких умовах існує її чоловік, і їй не сподобалися ці умови.
– Я хочу тебе пробачити, швидко збирайся і поїдемо додому, я не можу тебе тут залишити! Ти тут загнешся! Не для того я тебе двадцять п’ять років пестила і плекала, щоб ти віку доживав в такому безладі, – розпорядилася Емма.
І Олександр зібрався. Швидко зібрався, і поїхав додому.
Він повернувся на роботу в свій же техвідділ. Фахівцем він був хорошим і його взяли назад з розпростертими обіймами.
Марія залишилася в місті. Через деякий час до неї переїхав її колишній чоловік, їх син вступив до інституту тут же.
Сім’ї возз’єдналася. Життя тривало, правда, вже без палкого кохання в спокійній домашній обстановці.
Чи правильно вчинила кинута дружина в цій непростій ситуації?
Можливо хтось її засудить за відсутність гордості і жіночої гідності, але вона була жінкою незалежною і не звертала уваги на пересуди.
P.S
Я ні в якому разі не закликаю жінок забувати про свою гордість. Я просто розповіла про жінку, для якої чоловік був дорожчий від власної гордості… бувають і такі дружини.
Автор: Natalya Нrunina.
Фото ілюстративне.
