На дозвіллі згадала, як у мене пристойну суму зовсім незнайома жінка випрошувала. Зайшла я якось до своєї приятельки до сусідньої школи. Поки вона закінчувала роботу, розмовляли про театр. А я того літа влаштувала собі театральні канікули – літала в інші міста саме постановки дивитися. Прогулювала гонорар за підробіток. Поки я ділилася враженнями, поряд ходили інші люди, але ми не звертали на них уваги.
А за кілька днів та сама подруга подзвонила мені і попередила, що мене розшукує одна вчителька з її школи. Навіщо шукає? Щоб попросити грошей.
Вчителька та вже багато років гуляла, абияк трималася тільки в дні уроків. Не знаю, чому її не звільняли, наче з жалю, давали мінімальне навантаження. Чоловіка не було, але син 10-12 років який нездужав.
За кілька місяців до того жінка почала плакатися на роботі, що синові потрібна допомога, принесла підтверджуючі папери, їй видали разову допомогу, як належить. За її словами, зверталася до якогось благодійного фонду, але там грошей не дали, сказали – ні під одну програму хлопчик не потрапляє.
І ось ця жінка вирішила, що, коли маю гроші на театри, я неодмінно дам їй грошей на дитину.
На моє запитання – як та збирається віддавати, моя знайома посміхнулася: “вона не в борг, вона просто так хоче 60 тисяч”.
А ще за 2 дні секретареві вже моєї школи для мене залишили листа. Прийшла жінка і залишила лист А4, списаний від руки, без конверта. Там, серед іншого, було “я думаю, ви зрозумієте, що ці гроші мені потрібніші, вони потрібні мені для дитини, а ваші поїздки – це не так важливо”.
Закінчувався лист так: “давайте зустрінемося, коли вам зручно, але якнайшвидше, можна в школі, якщо ви самі знімете гроші з картки, або в банку”.
Загалом, я зателефонувала директору тієї школи, пояснила ситуацію (запитала про допомогу – вона бажана, але не критична, можна замінити). Більше ця особа зі мною зв’язатися не намагалася. А за кілька місяців її звільнили.
А тому, що в мене на якийсь момент все ж таки майнула така тремтлива думка: “справді, тут – розваги, там – здоров’я або навіть життя”. Потім здоровий цинізм узяв своє.
А ось одна моя родичка з стверджувала, що коли просили для дитини, я зобов’язана була дати. Вона б ось дала. Якби в неї були гроші. Але вона не має.
