Протягом останніх двох років, мама наполегливо намагалася знайти Микиті дружину і періодично влаштовувала для сина оглядини. У неї раптом з’явилися численні колеги, подруги і якісь родичі друзів, які дуже часто стали з’являтися в їхньому домі. Але, було одне, але, всі вони незмінно приходили в гості з доньками.
Дівчата були всі як на підбір. Довговолосі, стрункі, розумні і начитані красуні. Під час розмови обов’язково з’ясувалося, що всі вони були чудові господині і чудово готували. Готові були цілий день займатися домом, дітьми, чоловіком. Загалом, ідеал дівчини, на думку його матері, але не на думку самого Микити.
Микиті подобалися дівчата які, могли так би мовити і в вогонь і в воду. Він був вельми відчайдушною натурою. Влітку це були сплави на байдарках, тривалі походи. Ну, а взимку вони з друзями незмінно їхали в гори. Каталися на лижах, сноубордах. Проводили в горах не менше двох тижнів. Матері це страшенно не подобалося, тому вона і прагнула скоріше одружити сина. Микита її розумів, вона переживала за нього, але він чесно намагався їй пояснити, що одружуватися не збирається. Принаймні поки що.
Микиті дуже подобалася одна дівчина, Оксана. Вони познайомилися з нею, коли їздили в гори, вона так само як і Микита, в компанії своїх друзів відпочивала там. Але у неї, наскільки знав Микита, був хлопець і справи йшли до весілля, а лізти в чужі стосунки Микита не збирався. Тому Оксана залишилася на рівні, “дуже сподобається”. А більше Микиті, принаймні поки що, ніхто не був цікавий. Ось це він і намагався пояснити матері, що ще не настав час, а коли прийде, то він одружитися і подарує матері купу онуків.
Однак матір, яка раніше намагалася умовити сина, тепер перейшла до відкритих дій. Вона невтомно запрошувала в дім матусь з доньками. Де тільки вона їх знаходила! Залишалося тільки дивуватися її винахідливості.
Ось і сьогодні Микиту чекали чергові оглядини.
Як-би йому не хотілося, але йти додому було потрібно. Інакше мати діймала б його нескінченними телефонними дзвінками.
Як тільки Микита зайшов в квартиру, відразу відчув аромат який, доносився з кухні. Мама готувала пиріг зі сливою, свою коронну страву. Пиріг і справді був чудовий і в іншому випадку Микита вже був би на кухні, але тільки не сьогодні.
Мама почувши, що він прийшов, зразу ж потягла його знайомитися з гостями. Микита через не хочу зайшов на кухню і обімлів. За накритим столом сиділи його батько, незнайома йому, але цілком симпатична жінка і Оксана…
Мама почала представляти їх одне одному. На подив Микити, Оксана непомітно підморгнула йому і зробила вигляд, що бачить його вперше. Микита гру підтримав, але весь вечір не міг відірвати від Оксани здивованого погляду. А де ж та дівчина з якою він познайомився в горах? Яка без будь-якого страху мчала на сноуборді і підкорювала разом з ними гірські вершини.
Перед ним сиділа красива, скромна дівчина, яка вміло підтримувала будь-які теми. Будь то література чи кулінарія.
Мама бачачи, що син не відводить погляду від Оксани, раділа ще більше. Та й мама Оксани, це було видно неозброєним поглядом, була дуже задоволена.
Вечір минув відмінно, гості почали збиратися додому. Микита сам зголосився їх провести.
З’ясувалося, що вони жили зовсім не далеко одне від одного. Коли підійшли до під’їзду, мама Оксани пішла, сказавши, що дуже втомилася. Молоді люди залишилися одні, в розмові з’ясувалося, що Оксана зі своїм хлопцем розлучилася, щось не склалося. Дівчина, сміючись, розповідала, що у її мами, як і у мами Микити, з’явилася нав’язлива ідея видати дочку заміж. Де вже вони познайомилися з матір’ю Микити, одному Богові відомо, але вони точно не були подругами дитинства.
Мама Оксани наказала їй поводитися скромно і намагатися сподобатися синові господарки, а ще ні в якому разі не згадувати, про якісь там гори і походи.
— Бо ж ніхто тебе заміж то не візьме і залишуся я без онуків. Кому потрібна дружина, яка вічно лазить то по горах, то по лісах, немов мавпа якась. Ну ось в кого ти така, га? Так що краще мовчи, пожалій матір.
Так застерігала дочку Олена Олександрівна, мама Оксани. Оксана маму любила і розуміла, що та хвилюється за неї, тому й вирішила підтримати її легенду про скромну доньку — домосідку.
Коли побачила Микиту, теж не менше здивувалася. Адже мама говорила їй, що хлопець, син господині, дуже скромний і спокійний хлопчик, не рівня їй. Весь вечір Оксана ледве стримувалася, щоб не розсміятися. Вона вже точно знала, який Микита скромний і спокійний.
Молоді люди ще довго розмовляли, а коли розходилися, то домовилися зустрітися ще раз.
Коли мама Микити, Марія Андріївна, дізналася про те, що Микита і Оксана домовилися про побачення, вона мало не заплакала.
— Ну нарешті. Господи, дякую тобі. Почув ти мої молитви. Може і вдасться одружити цього телепня. А інакше не бути мені бабусею ніколи. Оксана дівчинка хороша, скромна, тиха буде вдома сидіти, тагляди і його привчить. Забуде нарешті про ці свої гори, — бурмотіла Марія Андріївна.
Хитрість Марії Андріївни і Олени Олександрівни вдалася.
Після цієї вечері їхні діти почали зустрічатися, через рік справили весілля. Весілля було в горах. Наречена з нареченим каталися на сноубордах і встановлювали на найвищій горі, табличку зі своїми іменами і датою весілля.
Минуло три роки.
Марія Андріївна і Олена Олександрівна сиділи на лавці. Вони спостерігали за своїм дворічним онуком Максимом, який наполегливо намагався залізти на найвищу гірку.
— Так, помилочка вийшла у мене з твоїм сином. Хотіла донці тихого та спокійного чоловіка, а знайшла такого ж як і вона. Ох, не бачити мені, мабуть, спокійної старості, ну хоч онука он якого народили. Хай вже лазять, Бог з ними,— сказала Олена Олександрівна, звертаючись до Марії Андріївни.
— Ну а твоя теж мені принцеса,— відповіла та,— замість того, щоб борщі чоловікові варити, вона разом з ним лазить.
Співрозмовниці ледь не погаркалися, через те, що з ними траплялося, але тут Максимко, який весь цей час намагався підкорити гірку, гепнувся і дзвінко закричав.
Бабусі зірвалися з місця, переганяючи одна одну, зовсім забувши про всі розбіжності.
Фото ілюстративне.
