fbpx

Ми були дуже щасливою родиною. Я син дружина. Ну чого ще бажати? Але ж ні, моя дружина захотіла собаку. Собаку в однокімнатну квартиру! І не маленьку а подавайте їй добермана

Чоловікам не дозволяється писати історії і ділиться своїми негараздами. Всі звикли, що лише жінки мають не просту долю. Зазвичай ми – чоловіки винні у розлучені і тому, що діти ростуть без тата. Але в нас усе було інакше.

Ми були в шлюбі вже п’ять років. Вийшло так, що моя дівчина була при надії і ми вирішили розписатися. На світ з’явився хлопчик, якого ми назвали рідкісним ім’ям Герман. Моя дружина не надто була рада новому статусу мами. Вона звикла по клубам ходити, а не няньчиться з маленькою дитиною. Я працював, а мої дорогі були вдома самі цілими днями.

Коли синові було півтора року, моя дружина повідомила, що хоче завести собаку. Щоб ви розуміли, ми жили в однокімнатній квартирі на четвертому поверсі. Ну яка собака? Причому моя дружина хотіла чихуахуа або таксу. Ні, подавай їй добермана. Це велика собака, не для габаритів нашого житла. Незважаючи на мої доводи і навіть заборони вона наполягала на своєму. Ми неодноразово з’ясовували стосунки ія просив не робити цього. Але одного разу прийшовши з роботи, вдома я застав маленьке цуценя. Думав, що виселю її.

Це було нестерпно, вона називала собачку своєю дочкою. Варила їй манку і різні молочні каші. Скажете це нормально? Так, але синові нашому вона їх не готувала. Дитина пішла на другий план. Вся увага приділялася цуценяті. Вся любов і ласка – собаці. У нашого сина виникли проблеми з мовою. Він абсолютно не говорив, не в два, не в три роки. Замість того, щоб зайнятися обстеженням нашого хлопчика у фахівців і почати діяти його вона ходила на тренування Шеррі. В домі собака все погризла, наш новий ремонт став ареною для дорослішання цуценяти. Погризене взуття і часті «сюрпризи» нашої собачки доводили мене до білої піни. Наш син не бачив любові і порозуміння між батьками.

Мені стало шкода дитини і свого спокою. Наше життя перетворилося на казна-що. Щоразу, приходячи додому, я бачив одну і ту ж картину: син грає сам по собі, а його мати займалася зі своєю “донечкою”. Так вона називала Шеррі. І моє терпіння дійшло кінця. Я сказав, що йду і повернуся через три дні. Якщо собака буде все ще в квартирі, то я подаю на розлучення. Я привів вагомий аргумент: що утримувати її не збираюся, а синові буду купувати сам все необхідне. Вона ні копійки не побачить від мене.

Через три дні я повернувся, але Шерр, як і раніше була вдома. Я зібрав речі дружини і сина. Я дотримав своє слово і подав на розлучення. Минулого тижня нас розлучили. Тепер я  не надто люблю собак. Ось як можна обрати тварину замість сім’ї? Не розумію я вас жінок.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page