Може, збіг? Коли я була ще маленька, батьки купили в селищі будинок, переїхавши від дідуся з бабусею. Разом вони прожили чотири роки, але так і не змогли змиритися з нелюбою невісткою, тобто з моєю мамою.
Бабуся, а особливо дід, були проти одруження мого тата, а потім весь час перешкоджали їхньому переїзду, але коли вже все було вирішено, бабуся раптом сказала: «їдьте, тільки незабаром самі повернетеся назад, проситиметеся».
Але тоді цим словам не надали значення, подумали, що бабуся вирішила, що без неї ніяк не обійтися з господарством та ще з маленькою дитиною.
Здавалося б, що з такими стосунками вони мали радіти від’їзду молодих, але в селі це вважалося дивно, що не змогли ужитися із сім’єю сина. Селище, куди переїхала наша родина, було за 35 кілометрів від села, і бабуся з дідом демонстративно нічого не дали із собою (хоча господарство до цього вели спільне) і самі не приїжджали жодного разу. Навіть із цікавості, щоб будинок подивитися.
Батьки спочатку купили козу, щоб мені було молоко, але вона прожила всього місяць, другу та третю козочок спіткала та ж доля. Вирішили більше не купляти кіз, почали купувати молоко у сусідів. Куплене порося також не прижилось у батьків.
Кури теж чомусь не велися. Мало того, ще й з батьком стали постійно не розуміти одне одного, навіть через дрібниці. Тоді сусідка порадила мамі поїхати до якоїсь бабусі до сусіднього села, вона начебто допомагала у таких справах.
До церкви тоді не прийнято було ходити, та й самої церкви у селищі не було. Ось мама, взявши хліб, воду та яйця (так було потрібно), поїхала до бабусі, щоб вона змогла відчарувати. Вона була зовсім стара, майже нічого не чула і спочатку навіть приймати маму не хотіла, але потім, подивившись на неї, навіть не вислухавши, сказала: «ви з собою привезли до нового будинку клубок із собачої вовни з голками, знайди його та спали, бо місце посип сіллю».
Ще сказала, які при цьому говорити слова, але їх уже не пам’ятаю.
Мама спочатку подумала, що села не так далеко один від одного і бабуся просто знає від когось про все, але все ж таки вирішила перевірити. Удома знайшла це клубок там, де сказала бабуся – у кишені своєї святкової сукні.
Проробивши все так, як їй сказано, мама нічого не сказала батькові, тільки надвечір приїхав на мотоциклі їхній колишній сусід і сказав, що бабуся сильно нездужає, і просить, щоб приїхала саме мама. Саме цього бабуся, в якої вона була, суворо наказала не робити і нічого нікому цього дня не давати.
Сусід сказав, щоб мама передала бабусі бодай ліки, якщо сама не поїде. Але та навідріз відмовилася. Бабуся потрапила до лікарні, довго там пробула, і після цього дуже змінилася, схудла і через півроку “пішла до Бога”.
Батько й досі нічого не знає про це. Може це просто збіг?
