Моя донька Олена розійшлась зі своїм чоловіком. Жила в його будинку в Києві, а зараз переїхала з дітьми до мене у село біля Чернівців. Я допомагала як могла, купила свиней, корову і десять гусок. Вирішила, що буду їздити на базар до Черівнців і продавати яйця з молоком. Я на пенсії вже декілька років, тому грошима великими їй допомогти не можу. Помітила що вже 2 тижні Олена ходить сумна і не розмовляє зі мною. Я все думала, що може я щось не те зробила, місця собі не знаходила.
Вирішила спитати в доньки в чому справа, бо думала що може чоловік колишній образив. А донька мені у відповідь: “Мамо, їдь в Польщу на заробітки”.
Сказала, що в її подруги Іванки мама вже 30 років в Італії на заробітках, вже на хату двом дітям заробила. А в Катерини мама в Чехії 5 років, то знайшла там багатого чеха за яким доглядала в домі престарілих. Вже навіть Катю з дитино забрала до себе. А я все дома з гусами і яйцями на базарі.
Але куди я можу зараз поїхати? Я на пенсії, все життя тяжко працювала на заводі, то хочу спокійної старості, а не унітази мити в Польщі. Але дочка і далі вмовляла мене поїхати на заробітки, а вона буде дома дивитись за хатою і дітьми.
Сказала, що в селі на гусках і корові багато не заробиш. І вона не буде зі мною їздити до міста продавати молоко з яйцями. Бо вона скільки років прожила в Києві, а зараз стояти на базарі – не буде.
Я спочатку все надіялась, що вона помириться з чоловіком, і він її забере з дітьми до Києва, бо мені важко на старості все одній тягнути. Город доглядаю сама, за господарством також сама. Дочка майже нічого не робить, сидить в телефоні поки діти на вулиці граються або в школі вчаться. Може їсти зварити, але рідко. Каже, що шукає роботу, але пройшло вже пів рокуа вона все дома сидить в телефоні.
З грошима дійсно стало вже важко, бо жили ці пів року на мої збережені гроші, а зараз лиш моя пенсія та заробіток з базару. Добре, хоч колишній чоловік доньки дає гроші на дітей, але і їх впритул на все вистачає.
Пару днів дійсно думала, залишити все на доньку і поїхати, але подруга Орися відговорила мене. Бо й сама 20 років працювала в Португалії. Тому й розказала, яка це важка робота, і вже зовсім не для мого віку.
Я вже й сама не знаю, що робити. Їхати нікуди не хочу, а донька не розуміє. Як їй пояснити, що я хочу спокою на старості, а не їхати на заробітки?
