На пристані молодий мандрівник, очікуючи перевізника, милувався величним храмом на березі ріки. Неподалік від церкви серед пишних дерев і квітників стояв добротний охайний будинок. З нього вийшов поважний чоловік. Це був місцевий човняр.
Подорожній зауважив, що такого красивого човна йому раніше не доводилося бачити. Перевізнику сподобалася реакція хлопця, але той ще не встиг роздивитися весла. Тож юнак був вражений ще й написами: на одному веслі було написано «Думай», а на другому – «Роби».
Звісно, хлопець поцікавився, що це означає. Човняр тільки усміхнувся й почав гребти одним веслом зі словом «Думай». Човен, не пропливши й метра, закружляв на одному місці, а чоловік сказав, що так і він у молодості щось задумував, планував, але мрії залишалися тільки мріями.
Човняр почав гребти іншим веслом, човен так само закружляв на місці, але вже в протилежний бік. Чоловік згадав про інші свої крайнощі, коли починав зразу щось робити, не роздумуючи, не будуючи планів, але витрачав тільки дорогоцінний час і зусилля.
Зробивши човен, чоловік вирішив для себе й мандрівників зробити нагадування, за яким має бути правильний висновок: за кожним помахом весла зі словом «Думай» має йти помах весла з «Роби».
На прощання човняр сказав, що збудувати гарний будинок для родини йому допомогли ці два написи на веслах. Адже після задуму має завжди йти дія, щоб здійснювалися бажання й збувалися мрії.
За мотивами притч.
