Мені прикро, що батьки люблять лише молодшу сестру
З дитинства я всім казала, які у мене круті та молоді батьки. Пишалася ними, хоча я не була ідеальною дитиною, але все ж таки. Я дуже схожа на батька, і зовнішністю та характером.
Мені 20 років. Моїй мамі 36. Коли я народилася, мамі було 16 років, а батькові 22. Тато любить мене, говорить це рідко, але я знаю це.
Мама, як на мене, любила мене до 8 років, а потім народилася сестра. Я на неї чекала дуже. Сиділа біля її ліжечка, баюкала, і засинала над нею. У мене з дитинства розвинена любов до дітей. Я люблю всіх дітей, навіть чужих і зовсім мені не знайомих.
Жили ми у хаті, у мене була кімната на другому поверсі. Здавалося в мене було все: і одяг, і іграшки, і телефон, але я не мала того, що я просто могла поговорити з батьками.
Вони завжди щось приховували, до ладу не розмовляли зі мною, не обіймали мене просто так і не цілували. Я завжди допомагала мамі по дому та у дворі, не погано навчалася у школі. За трійку мене карали і лаяли, а за п’ятірку не хвалили, а казали, що так і має бути.
Ось із того моменту, як з’явилася сестра і почалися мої сварки з мамою. Вона дорікала мені у всьому. Як я не намагалася їй догодити, вона вдавала, що нічого не сталося, і уникала розмови.
Коли я розмовляла з нею, ділилася всім, що маю на душі, вона ігнорувала це. Мені прикро було до сліз. У 10 років я захворіла на таку хворобу, як псоріаз, і нервувати мені не можна було. Тільки понервую – висип, і не проходила, а ставало все більше і більше.
Я мріяла, як скоріше переїхати від батьків, особливо від мами. Мені соромно за ці слова, але що я можу вдіяти з тим, що їх люблю, божевільно, я готова за них життя віддати, не роздумуючи, а до мене такого відношення немає.
Сестра вчилася огидно, двійка на двійці, акуратна. Сестра не допомагає, нічого не робить по дому, а якщо мама щось її попросить, і вона не зробить цього, отримаю я, і ще мама піде і сама за нею прибере.
Вона постійно їй потурає і піклується про неї. Я побачила те, що до мене ніколи такого не було. І стало ще образливіше. Сльози течуть, коли тільки гадаю про це.
Коли я познайомилася зі своїм чоловіком і ми переїхали, все було так добре. Ми дзвонили один одному, спілкувалися. З татом почали розмовляти до душі, чого ніколи не було.
Мама почала дзвонити, приїжджати у гості. Все було гаразд, зіграли весілля, навіть на море всі разом поїхали. Чоловіка батьки дуже люблять. З татом вони просто як друзі, скрізь разом.
Але тут нам довелося переїхати в іншу країну і так як грошей немає, доводиться тимчасово жити з батьками. І тут просто почалося те, чого раніше я навіть уявити не могла. Почалася чорна смуга.
Через мою хворобу тут мені важко знайти роботу, працює лише чоловік. Він мало отримує, цілодобово на роботі. Вдома все, оскільки поки роблять документи, вони не можуть працювати.
Сестра ходить до школи. Її хвалять, їй потурають, і якщо вона щось не зробить, усю агресивність зривають на мені. Ось я погана, я нічого не роблю, я сиджу на шиї, я безглузда.
Ось нещодавно помер мій улюблений дідусь, мамин тато. Мене обсипало так, що мені майже живого місця немає. Все життя мені казали, що то твоя квартира, все майно ми розділили, це буде тобі.
Справа не у майні. Я до цього всього байдужа. Просто хотіла приїхати та взяти дідусині фото, подивитися на квартиру та зберегти її на його пам’ять. Працював він на неї важко та довго.
Але тут ми почали лаятися з мамою. Кожен день. Чим далі тим гірше. Я сиділа з нею, розповідала їй все, ділилася з нею, і тут прийшла молодша зі школи. Мама посеред моєї розмови встала і пішла до неї, і почала їй говорити: «я завжди мріяла про доньку, яка мені все розповідатиме».
І тут мені просто захотілося провалитися. Ми в вкотре з ними посварилися, і в запалі злості та образи наприкінці я сказала, що не хотіла б мати таких батьків.
Розумію, що багатьом їм завдячую, і що я їх шалено люблю, але накипіло. Друзів у мене немає толку, і єдина людина з якою можу поділитися, це чоловік. Але й йому всього не розкажеш.
Розмова мами з бабусею стала останньою краплею. Перед цим я писала чоловікові, що знову посварилися з мамою. Вона це побачила і розповіла бабусі, що я її ображаю перед чужими людьми. Бабуся, природно, теж стала ображена на мене.
Вони говорили про те, що продаватимуть квартиру, і ділитимуть гроші між мамою, маминою сестрою та бабусею. А я вже одружена, і скривдженої не буду.
Ще раз кажу, що мені нічого ні від кого не потрібне. Я просто хочу любові. Мені прикро було за слова. Я ніколи не думала, що можна так не любити свою дочку, і щодня їй говорити про те, щоб вона швидше переїхала.
Дякую, що прочитали мою сповідь. Щовечора я плачу і зараз теж. Ось як мені бути, я люблю їх усіх, без винятку. Просто образа рве душу.