П’ять років тому Михайло втратив дружину, один виховував двох дітей і хоча він не міг похвалитися ні красою, ні багатством, все ж користувався досить великою популярністю. Непитущий, працьовитий чоловік був завидним нареченим, тому всі вкрай здивувалися, коли його вибір зупинився на ній.
До заміжжя Маргарита жодного разу не закохувалася. І його вона теж не любила так, як належить дружині. А ось Михайло, схоже, відчував до неї дуже теплі почуття, тому що цілих три місяці терпляче чекав.
Щовечора, спостерігаючи за нею, він мовчки ніби дивився телевізор, потім несміливо цілував її в щічку, помічаючи полохливий погляд жінки, і йшов до себе.
Вирішальним аргументом стали діти Михайла. Вони так прикипіли до Маргарити, так старалися «помирити її з татом», що одного разу Маргарита після традиційного поцілунку в щоку раптом відповіла взаємністю.
Сімейне життя виявилася спокійним, не позбавленим своїх маленьких радостей. У ньому було все, про що мріє будь-яка жінка, не було одного — взаємності у коханні. Вона з’явилася раптово, як весняна гроза, коли Маргарита і не чекала. Тільки сталося це не по відношенню Михайла, а до молодого інженера, якого її чоловік сам же ж привів до них у гості.
Стосунки з Артуром розвивалися стрімко, вже через тиждень він вмовив Маргариту піти від Михайла. У запалі нових, не відомих їй досі відчуттів, вона навіть не надала значення тому, що коханий навіть не згадує про весілля. Однак, як же ж весело вони проводили час! А через місяць Маргарита зрозуміла, що чекає дитину. Але велика любов не витримала випробувань. Артур, почувши таку новину, несподівано зник, квартира, в яку він привів кохану, виявилася орендованою, і незабаром Маргариті вказали на двері. Її прихистила подруга, але після появи малюка і та відмовила їй у допомозі.
Одного морозного зимового дня Маргарита, притискаючи до себе дитя, вийшла з пологового будинку. Вона розуміла, що їй нікуди йти, і, мабуть, доведеться повертатися до матері, яка її взагалі не чекає. І тут вона побачила Михайла! Не зволікаючи ні хвилини, він метнувся до неї, незграбно підхопив згорток, перев’язаний синьою стрічкою, і посміхнувся — «Дякую за сина, Риточко! Поїхали додому, діти так хочуть побачити братика».
Звісно, любов до Михайла народилася не відразу. Спочатку Маргарита відчувала до нього почуття вдячності за те, що жодного разу не дорікнув їй. Потім з’явилася повага до чоловіка, який полюбив її сина, як рідного. А незабаром Маргарита зрозуміла, що поруч з нею не лише чоловік, який гідний поваги, а людина, яка, не зважаючи ні на що, любить її, всім серцем і заслуговує такої ж любові у відповідь.
Фото ілюстративне.
