fbpx
Дозвілля
Мамо! Вибач будь ласка, але мені знову ні до кого звернутися, крім як до тебе! Нам терміново потрібні гроші! У Віктора зламалася машина, а до зарплати ще довго!

Катерина заметушилася. Бідна її дівчинка! Здавалося, нещаслива доля матері передалася і їй!

Катерину покинув чоловік, коли доньці було лише пів рочку. Аліменти від нього приходили рідко, та й ті такі жалюгідні, що Катерина навіть хотіла відмовитися від них, але подруги відрадили:

– Як-не-як, а хоч якась копійка!

Щоб підняти доньку, Катерина бралася за будь-яку роботу. Після зміни на заводі бігла до школи, де навчалася її Любочка, мити підлогу. Потім, вже вночі, мила під’їзди в своєму будинку.

Любочка росла тихою і слухняною дівчинкою. Багато читала і займалася музикою. Катерина не могла натішитися на свою дочку і намагалася не завантажувати її домашньою роботою.

– Мам, – підходила до матері Любочка і з надією заглядала їй в очі, – з мене сміються в класі. У мене найстаріший телефон. Можеш допомогти мені з роботою? Я буду збирати собі на новий!

-Ну що ти, що ти! – лякалася Катерина. – Яка робота? Тобі вчитися треба! Буде тобі новий телефон! Ну і молодь пішла! Тільки про гроші і думають! А нормальних людей ні в що не мають!

Любочка хотіла вступити до педагогічного інституту.

-Буду вчителькою! Влаштуюся в нашу школу працювати, щоб до тебе ближче! – мріяла вона вголос. Катерина пускала сльозу розчулення і йшла на чергову роботу.

Яким же було здивування Катерини, коли донька принесла атестат практично з одними трійками.

– Як же так? Ти ж добре вчилася!

– Мамо! Я не хотіла тобі говорити, але мене вчителі не люблять, тому що ти подарунки їм дорогі не робила! І на збори ніколи не ходила!

– Так коли мені ходити? Я майже цілодобово працюю! Ось я їм все покажу на випускному!

– Мам! Я хотіла тобі сказати, що не збираюся на випускний! Там на організацію таку суму батьки заклали, що нам дешевше в космос злітати! Ти краще дай мені трохи, ми з подружкою в кафе-морозиво посидимо!

Катерина знову пустила сльозу розчулення: ось яка у неї турботлива донька – розуміє, що гроші матері не просто так дістаються!

В інститут на бюджет Любочка не вступила.

– Я все на відмінно здала, але через поганий атестат мене не взяли! – плакала вона матері в трубку.

– Ну що робити? – зітхнула Катерина. – Освіта для тебе важлива! Тим більше, ти хотіла. Як-небудь подужаємо твою освіту.

На третьому курсі Любочка зібралася заміж. Майбутній чоловік виявився цілком пристойним хлопцем. З хорошої інтелігентної родини. Катерина не могла натішитися. Щоб у доньки було весілля мрії, взяла кредит і влаштувалася мити під’їзди до сусіднього будинку.

Незабаром з’явилася внучка. Катерина зібралася до доньки, подивитися на дитину, та подарунків привезти (донька жила в сусідньому місті).

– Мам! Зараз не вийде! Варя з’явилася на світ слабенькою, доктор наполегливо рекомендував: ніяких сторонніх в квартирі. Навіть рідних бабусь. Мені так шкода! Але я тобі фото вишлю! До речі, якщо не важко, вийшли грошей. Сама розумієш – маленькій дитині стільки всього потрібно, а у Віті зарплата маленька!

Катерина засмутилася, що внучка не зовсім здорова і побігла в банк переводити Любочці гроші.

Так і повелося майже кожен місяць. Любочка дзвонила і просила грошей: на ліки, на ремонт, на кредит. Навіть коли донька вийшла на роботу – грошей в сім’ї більше не стало. Пояснюючи тим, що в квартирі батьків з появою Варі стало дуже тісно, ​​молоді взяли іпотеку. Щомісячні внески забирали левову частину зарплат молодих.

– А що ж сватио вам не допомагають? – Катерина була такою втомленою, що не приховувала свого роздратування. Працюючи на трьох роботах, вона перебивалася буквально з хліба на воду. Доношувала речі за подругами і не могла собі дозволити навіть нову постільну білизну – спала на тому, що дісталося їй ще від бабусі.

– Та що ти, мамо! Вони теж всі сили в нас вкладають! І продукти купують, і памперси Варі..

Вийшовши на пенсію, Катерина зраділа: нарешті-то у неї буде хоч трохи своїх грошей! Свої роботи вона кидати не збиралася. Але подзвонила Любочка і, вмиваючись сльозами, розповіла, що Варя занедужала. Потрібно дуже багато грошей.

– Свекри на операцію дали, – голосила Любочка, – а вже на реабілітацію, може ти, мамо, допоможеш? Ти ж знаєш: у нас іпотека!

Катерина розпрощалася з пенсією.

Якось увечері, коли вона мила останній під’їзд, в якому жила сама, Катерині стало погано. В очах потемніло і вона впала. На щастя, один із сусідів, Григорій Якович, не спав. Він почув шум на сходовому майданчику, вибіг з квартири і побачив лежачу біля відра з брудною водою Катерину. Викликав швидку і заніс Катерину до себе в квартиру. Прокинулась вона вже в лікарні.

– Що ж це ви себе зовсім не пильнували? – поруч з ліжком стояв молодий доктор. – Ваше серце зовсім зносилися! Навіщо так себе заганяти? Григорій Якович сказав, ви на трьох роботах працюєте! У вашому-то віці!

– Та донці допомагаю! Їй ще гірше, ніж мені – дитина нездужає!

– Якщо ви так і далі будете продовжувати – ваша донька незабаром вас втратить! Вам потрібно детальне обстеження. Таке роблять в… (доктор назвав місто). Поїдьте і займіться собою, а інакше…

– Звісно звісно! У мене в цьому місті якраз донька живе! Заодно і внучку побачу!

Катерина нічого не казала донці. Вирішила, нехай сюрприз буде! Зібравши гостинців, вирушила в дорогу.

–  Ой, добрий день! У дверях стояв зять Віктор з Варкою на руках. А ви яким вітром? – він був дуже здивований.

– Так в лікарню направили, на обстеження. Заодно ось вирішила і вас відвідати, а то рідну внучку ні разу не бачила! Все то ви хворієте, то вам ніколи, то ще що… – Катерина роздяглася і пройшла в кухню.

– Тобто, хворіємо? – Віктор пішов за тещею.

– Аякже? Любочка сказала, що Варя з’явилися на світ дуже слабенькою. Ви постійно по лікарнях з нею. А зараз взагалі! Вікторе, ти що не в курсі навіть, що твоя дочка хворіє? – Катерина не очікувала такої недолугості від зятя.

– Катерино Михайлівно, ви про що? – голос зятя став голоснішим, але він вчасно осікся і продовжив уже тихіше. – Думаю, нам варто поговорити! Мамо!

З однієї з кімнат виглянула жінка, ровесниця Катерини, але більш доглянута.

– Йди сюди! Тут сваха твоя приїхала. І, мабуть, ні про що не знає…

-А що я повинна знати? – розгубилася Катерина. Її обличчя було таким розгубленим, що родичі зрозуміли: вона дійсно нічого не знає!

– Присядь, Катю, – сваха поплескала по дивану поруч з собою, – Вітя, зроби нам чаю і ще чого-небудь, міцнішого.

Через годину Катерина буквально вимивалася сльозами. Її донечка, її Любочка багато років її обманювала. І в інституті ніколи не вчилася. Виїхавши в інше місто, Любочка пустилася розважатися: накупила собі модного одягу, орендувала квартиру, почала гуляти. На одній з вечірок вона і познайомилася з Віктором.

Дівчина юнакові відразу сподобалася, не дивлячись на її поведінку. Коли Любочка була при надії, Віктор понадіявся, що вона одумається і заспокоїться. Але не тут-то було! Через місяць після появи донки, Люба оголосила, що втомилася від пелюшок і сорочечок і зникла.

– Але ж… Я ж їй… посилала… гроші… На навчання… на лікування Варі… на оплату іпотеки…

– Ми не бачили цих грошей. Люба сказала, що її мати пропиває всю свою зарплату. Ми її спочатку шкодували і розуміли, чому дівчинка почала так поводитися. Вона говорила, що працює в інтернеті, тому звідти у неї з’являлися гроші ми не цікавилися. Тим більше, коли Віктор до вас приїжджав знайомитися, він потім розповідав, що у вас в квартирі дуже бідна обстановка, а ти сама, Катюшо, виглядаєш сильно пошарпаною, вже вибач.

– Та я працювала на трьох роботах! Перебивалася з крупи на хліб! Звідки мені квітучий вигляд мати? І все заради доньки! А вона… Мої гроші, виявляється, прогулювала… І Варя.. Що з нею?

– Все добре! Вона цілком здорова і життєрадісна дитина, не дивлячись на відсутність матері!

Катерина зі свахою ще довго сиділи у вітальні і ділилися наболілим. Віктор пішов укладати Варуню спати. На наступний день він відвіз Катерину на обстеження, де їй рекомендували відпочинок в санаторії.

– Та де ж у мене гроші на цей відпочинок-то? – зітхала Катерина. – Усі гроші, як і сили, донька викачала.

– А давай разом поїдемо! – запропонувала їй сваха. – Ми все оплатимо! І Варю візьмемо!

– Та ви що! Якось незручно! – замахала руками Катерина.

– Та припини! Для нас це не такі вже й великі гроші! А тобі он відпочинок потрібен і спілкування з онукою!

Катерина з’їздила додому і звільнилася з усіх своїх робіт. Потім разом зі свахою і онукою поїхала в один з обласних санаторіїв. На четвертий день відпочинку їй зателефонувала Любочка.

– Мамочко, вибач будь ласка, що смикаю, але сьогодні потрібно вносити оплату за реабілітацію Варі.

– Ти знаєш, доню, у мене немає грошей! Я звільнилася з усіх робіт і тепер живу на одну пенсію!

– Мамулю! Ну як так? Тобі не шкода свою єдину внучку? Ти ж знаєш, що нам з Віктором не потягнути одним її лікування.

– Саме тому, Варюша зараз зі мною і з іншою її бабусею відпочиває в санаторії. А ти… Не телефонуй мені більше!

Автор: Віра.С.

Фото ілюстративне.