Її мама була просто скарбницею житейських знань зі спеціалізацією на стосунках. Коли Аліна тільки починала заглядатися на хлопців, мама повчала, що завжди треба бути «попри люди». Не думати, що вона сильне «цабе» і хай хлопець буде «як ворона, а все жінці оборона». Коли ж мама зауважила, що дочка червоніє при присутності Миколи – друга брата, то заговорила по-іншому.
– Ти про нього забудь, бо він з поганої родини. Його батьки пили і він буде такий самий. Ти мене почула?
В ті підліткові роки Аліна більше боялася маминого гніву, ніж першого захоплення. Тому Микола їй подобався, але ніякого підліткового протесту чи бунту бути не могло.
Як і всі молоді дівчата, Аліна була напхана мріями, надіями на «кохання небуденне», але мамині багаторічні напучування чомусь з неї не вивітрювалися. Вона старалася бути з хлопцями простою, не вибагливою, «попри люди» ж. Тому хлопці сприймали її скоріше за друга і спосіб підкотити до її подруг. Коли ж попадався «як ворона», то вона не могла від нього відліпитися, бо по своїй романтичній натурі, все ж прагнула журавля в небі. Проходили роки, а Аліна все без пари.
Тоді мама включила наступну платівку житейської мудрості, що «головне вийти заміж, а там можна й розлучитися». Всі її подруги мають зятів і внуків, а на неї лиш кивають головою, мов, от яка бідолашна. Тому все ще мала Аліна бути як всі, обрати собі сірого чоловічка і через рік чи два розлучитися. Тоді мама буде на посиденьках у подруг розказувати, яка Алінка добра дитинка, а от попалося на її шляху казна що. І добре, що розлучилися, бо її душа за дитиною не болітиме.
Коли ж Алінка нарешті одружилася з доволі симпатичним чоловіком, мама почала наголошувати, що жінка має терпіти невірність, бо чоловік перегукується і вернеться в родину, а коли буде права качати, то залишиться «одна одинокая». Щодо цього пункту мама розказувала пречудову історію:
– Моя колега мала дуже гарного чоловіка. Він на той час робив далекобійником і мав непогані гроші. Часто не приїжджав додому місяцями. І вона знала, що у нього хтось є і мовчала. Дотепер бачу їх разом у церкві. І знаєш, що він мені сам особисто сказав: «Якби була мені сказала, що все знає, то я би був її лишив». А так вона має чоловіка, а діти мають батька. Ти розумієш про що я?
Виглядало так, ніби вона щось знає про Андрієві походеньки. І це сильно Аліну зачіпало. Вона знову була в тій категорії, що ти ніяка, тому терпи мовчки і на старості будеш доглядати за старим – то бог тобі за все віддячить.
Того дня вона довго дивилася в одну точку і пригадувала всі мамині «поради», які не вберегли її від помилок, а навпаки, заставили наробити набагато більше. Вона зустрічалася не з тими хлопцями, якими хотіла сама, а з тими, які звертали на неї увагу. Пригадує, що якось зустрічалася з хлопцем пів року, хоч їй подобався його друг. Але цей підійшов перший і запропонував провести і вона отак провожалася довжелезних пів року. Не пригадає чи він її не кинув. Та так і було.
Вона ніколи не говорила те, що думала, а тільки те, що говорив її хлопець, навіть, тими ж словами! Так само й міняла захоплення. Був музикант – любила пісні під гітару, був книголюб – читала, був студент – писала за нього курсові.
Якби було легко, коли б мамині слова вилітали з голови. Але ж ні. Вони там крутяться і крутяться, вкорінюються і проростають. Вхідні двері відкрилися і на порозі стояв Андрій. Вона підійшла до нього:
– Я хочу, щоб зараз ти сприйняв мої слова абсолютно серйозно. Я не жартую, перестань сміятися! Слухай: якщо ти надумаєш мені зраджувати, ти перед цим мені просто скажи, що я тобі не цікава. Я обіцяю, що не буду ревіти і триматися за твої штани. Просто скажи це мені, якщо маєш до мене крихту поваги чи любові чи бодай чогось теплого. Добре?
Андрій дуже уважно на неї подивився, обняв:
– Я б ніколи не вчинив такого.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото автора Uus Supendi: Pexels.
