Моя мама ревнує мене до моєї ж свекрухи. У нас з нею багато спільних інтересів і ми частенько проводимо час разом. А мамі це не подобається, вона вважає, що я повинна більше часу проводити разом з нею. Але нам часто навіть нема про що поговорити.
Мені дуже пощастило зі свекрухою. Вона хоч і є ровесницею моєї мами, в душі молода. У нас з нею багато спільних інтересів. Ми разом ходимо на виставки, в театри, відвідуємо різні міські заходи. Вона легка на підйом.
Ми з нею і в салон сходити можемо удвох, пройтися по магазинах. Можна сказати, що вона моя старша подруга. За п’ять років мого шлюбу з чоловіком ми з його мамою жодного разу не посварилися.
Моя ж мама її повна протилежність. Вона ніколи нічим не цікавилася, витягнути її кудись це титанічна праця, а потім ще доведеться вислуховувати, що їй все не сподобалося і взагалі краще б вдома посиділи. Її життя складається з побутових проблем і передач по телевізору.
Проблеми у взаєминах у нас ще зі школи. Мені завжди хотілося кудись сходити, сидіти вдома було нудно, а мама мене в цьому не підтримувала. Вона приходила з роботи, ми вечеряли, потім вона сідала перед телевізором. Обговорити з нею мені було нічого.
У нас навіть смаки в одязі не збігаються. Мама завжди любила якісь бабські наряди і яскраві прикраси, які її старили. Вона намагалася мені нав’язати свій смак і на мою думку не зважала, тому походи в магазин ставали для мене справжніми випробуваннями, які обов’язково виливалася в суперечку.
Я не розумію, звідки у неї такі життєві установки, тому що її мама, моя бабуся, до останніх днів фарбувалася, стежила за собою, водила мене в театр, в кіно, в музеї. Ми з нею їздили по крамницях, вона купувала мені гарні речі. Вона завжди була такою, скільки я її пам’ятаю. У мами з бабусею теж стосунки ніколи не складалися. Вони часто сварилися, а останні роки бабуся взагалі спілкувалася тільки зі мною.
З мамою чоловіка ми швидко знайшли спільну мову і разом добре проводимо час. У мого чоловіка роз’їзний характер роботи, тому частенько я тижнями залишаюся одна. Присутність в моєму житті свекрухи моє життя скрашує.
А ось маму такий стан речей не влаштовує. Вона ображається, що я проводжу час не з нею, а зі свекрухою. Але що поробиш, якщо до мами прийду й не знаю, що їй сказати? Мовчки сидіти і витріщатися в телевізор на якусь програму?
Ми зі свекрухою чесно пробували брати її з собою і в салон краси, і на виставку, і на спектаклі. Мама один раз з нами сходила, все обкритикувала, сказала, що нісенітниця це все і марна трата часу. А вдома перед телевізором, мабуть, не трата часу, а корисне заняття. Мені пари раз вистачило, я більше її не кликала. Хоч свекруха не подала виду з приводу поганої маминої поведінки, мені все одно було соромно.
Мама мені дзвонить і наполягає, щоб я кожен день заїжджала до неї. Пояснюю, що у мене немає можливості їздити до неї кожен день (та й сенсу, якщо чесно, я не бачу). А вона починає свою улюблену пісню, що на свекруху я час знаходжу, а на рідну матір ні, та що я за донька взагалі така.
А я нормальна. Просто хочу проводити час так, як мені цікаво. Мамі ще п’ятдесяти немає, але вона поводиться як столітня бабця, всі інтереси навколо кухні і телевізора. Я маму люблю і завжди готова їй допомогти, якщо треба, але спілкуватися мені з нею просто нема про що, а приїжджати і відбувати повинність я не хочу.
Фото ілюстративне.
