fbpx

Мама Лесі все що мала віддала. Ну а як інакше? Так вони ті гроші з чоловіком протягом багатьох років на останню годину відкладали, але ж і Леся он плаче. Каже треба от прямо зараз. Та й хто ж допоможе, як не рідня?

Якось до моєї старенької мами подзвонила двоюрідна моя сестра Леся і слізно попросила позичити їй гроші. Правда – чималу суму. Бо їй дуже вже потрібно. На що – не сказала. Зуміла таки переконати.

Мама з татом усе, що на останню годину собі відкладали, їй і віддали. Та й не зуміли б вони інакше, адже це рідня. Ну як знаючи що хтось так того потребує не дати те, що в тебе просто лежить без діла поки? Леся ж обіцяла повернути через кілька місяців.

За кілька днів її дорослий син купив собі нову машину. От куди пішли гроші моїх батьків. Сказати, що ми всі вражені були – це нічого не сказати. Мама навіть плакала. Але ми Лесі нічого не сказали, просто очікували, чим воно обернеться все.

Адже Леся не належала до бідних людей. Працювала на доволі престижній фірмі. Очолювала один з відділів. Мала власний будинок зі всіма зручностями. Син працював програмістом і отримував не не малу платню. Проте їм чомусь потрібні були ті гроші. Ну мало що? Чужа сім’я, можливо я не все й знаю про них.

Минув місяць, другий, а там і пів року. Леся борг не повертала і не згадувала навіть. Мені це явно не сподобалося. Адже батьки хвилюються, але мовчать. Така вже звичка. Їм не зручно Лесі нагадувати якось. Старенькі люди, що поробиш.

Я не втрималася і при нагоді запитала у Лесі, коли ж вона навідається до моїх батьків і порадує їх. Вона знічено глипнула на мене і сказала, що протягом місяця.

Час збіг швидко. Гроші Леся так і не повернула. Мені було прикро за батьків, тому вирішила справу взяти у свої руки.

При зустрічі з Лесею, нагадала, що батьки мої хвилюються і чекають. Леся здивовано на мене подивилась і протягнула щось там геть не зрозуміле. З нами спілкуватись перестала, а при зустрічі поводилась так, ніби то я у всьому винна.

Своє мої батьки таки отримали і заспокоїлись. Я їм гроші принесла і сказала, що то Леся повернула. Нічого трохи економніше житимемо з сім’єю, але мама і тато спокійні.

А як я повинна була ще вчинити? Вони ж як діти малі – плачуть і переймаються. З пенсії ж відкладають, теж економлять.

От тільки у мене є одне питання: чи далеко Лесін син заїле на машині купленій за такі гроші?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page