fbpx

— Людмила для нас рідна, а ти цю панянку без нашої згоди в дім привів, – заявила мені мама, – та ще й з дитям від іншого. Не сподівайся, ми приймати її не будемо

З першою дружиною, Людмилою, ми прожили в шлюбі 10 років. Як і у всіх були свої негаразди. Але все одно, так би мовити, жили, як могли. Мали і виростили двох дітей.

Згодом почуття охололи. Якось, на одній вечірці, мій хороший друг познайомив мене з Ксюшею. Коли я побачив цю дівчину, у мене всередині щось клацнуло і перeвернулося. Це було кохання з першого погляду. Все, що було в моєму житті до цього моменту, перестало мати сенс. Я навіть злякався, адже я одружений. Але не міг перемогти ці почуття. Ксюша була привабливою. Моє життя розділилася на «до» і «після». Про спокій можна було забути.

Ми з Ксенією стали спілкуватися. Вона була в розлучена, і у неї був син. Згодом я зрозумів, що просто не можу без неї.

На дві сім’ї я жити не хотів і в усьому зізнався дружині. Слава богу, вона не стала влаштовувати сцен і спокійно мене відпустила. Ми тихо і мирно розлучилися. Тепер я цілком міг насолоджуватись життям зі своєю коханою Ксюшею. Незабаром вона повідомила, що ми станемо батьками, у нас з’явився синочок. Здавалося б, живи і радій. Але не так прекрасно все було.

Моя сім’я не приймає Ксенію. Не приймає і нашого з нею сина, я вже не кажу про сина Ксюші від першого шлюбу. Вони вважають, що я зробив величезну помилку, коли розлучився з Людою. З нею якраз таки все моє сімейство з задоволенням спілкується.

Моя сестра просто обожнює племінників з боку Люди, та й моя мама з батьком возяться тільки з ними. Нашого з Ксюшею сина для них ніби взагалі не існує. Вони в голос говорять мені:

— Людмила для нас рідна, а ти цю панянку в дім привів, та ще й з дитям від іншого. Не сподівайся, ми приймати її не будемо.

Ксюша намагається не показувати, але все ж переймається з цього приводу, я ж бачу. Вона дуже добра і чуйна. Я не розумію, чому моя сім’я не хоче цього бачити. Ксенія не раз намагалася налагодити відносини з моїми родичами, але все марно. Щоразу вони демонструють їй своє «фе».

Невже усе життя доведеться от так прожити. бути щасливим і не змогти розділити це щастя з ріднею. Невже ж ніхто не розуміє, що життя це не чорне і біле.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page