fbpx
Дозвілля
Любов Миколаївна зайшла в квартиру. Перед нею постала не дуже приємна картина: кругом безлад, а кухнею ніби цілий гарнізон пройшовся. — Ти хоч обідала? — несподівано запитала жінка. Дитина на руках Наталі заметушилася і почала рюмсати

Коли Наталя показала чоловікові тест з двома смужками, він стрибав від щастя. Відтоді Артем намагався оточити її ще більшою турботою. Одне затьмарювало щастя Наталії — мама чоловіка — Любов Миколаївна.

Вона завжди була жінкою стриманою, а Наталя звикла до щирих емоцій. Тому, не отримавши радісних привітань, дівчина зрозуміла, що свекруха проти неї.

Наталя повністю занурилася у всі клопоти декрету, так і надалі зустрічаючи чоловіка з роботи. Але на останніх тижнях дівчина вже не могла бути такою активною. Їй доводилося просити допомоги у Артема у виконанні хатніх справ. Видно було, що йому це не подобається, але він мовчав.

— Ти ж вдома сидиш, нічого не робиш! — лише одного разу прозвучала фраза.

Наталя спробувала пояснити, що їй важко і Артем начебто зрозумів. Останнім часом Артем навіть сам їздив в гості до мами, а звідти повертався похмурий і роздратований. Наталя, як відчувала, що свекруха налаштовує його проти неї.

Після пологів все змінилося. Наталя повністю занурилася в материнство. Донька народилася неспокійною, але молода мати намагалася, щоб це не заважало Артемові, адже йому треба працювати.

Однак, нічого не допомагало. Артем злився, що не висипляється, а ввечері доводиться займатися або дитиною, або домашніми справами.

Одного разу, Артем, знову затримувався на роботі, пролунав дзвінок у двері. Наталя відкрила двері з дитиною на руках.

— Привіт! А де Артем? — здивувалася Любов Миколаївна.

— Вітаємо. На роботі ще…

Любов Миколаївна зайшла в квартиру. Перед нею постала не дуже приємна картина: кругом безлад, а кухнею ніби цілий гарнізон пройшовся.

— Ти хоч обідала? — несподівано запитала жінка. Дитина на руках Наталі замитушилася і почала рюмсати.

— Ні, ще, — Наталії було соромно. Вона не справлялася ні з дитиною, ні з хатніми справами.

Любов Миколаївна мовчки нашвидкуруч привела в порядок кухню, з принесених продуктів приготувала простий обід.

— Давай мені дитину, а сама йди спокійно поїш, — Любов Миколаївна пішла з дитиною в кімнату.

Нарешті Наталя змогла нормально поїсти і навіть попити чаю. Коли вона повернулася в кімнату, то побачила, що Любов Миколаївна колише внучку і співає їй.

— Лягай, поспи трохи, — сказала вона. — Я посиджу з нашою красунею. Давно говорила Артемові, що тобі допомога потрібна, а він увесь час на роботі пропадає!

Варто було Наталі лягти, як вона відразу заснула. Прокинулася від того, як грюкнули двері. Наталя зірвалася з ліжка, донька спала в ліжечку, а на кухні сидів злий Артем.

— Ага, прокинулася! — єхидно протягнув він. — Я значить, з роботи прийшов, а ти спиш!

— А де Любов Миколаївна?

— Пішла! Годувати будеш?

Наталя мовчки накрила на стіл.

Відтоді Артем приходив додому тільки спати, а вранці ні світ ні зоря вже виїжджав. Любов Миколаївна періодично приходила до Наталі, але Артем дуже злився. Наталя не розуміла, що відбувається. Вона намагалася поговорити з чоловіком, але він лише дратувався.

***

Любов Миколаївна готувалася до сну, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла бліда невістка із заплаканою донечкою на руках.

— Мене Артем з дому вигнав, — тільки й змогла вимовити вона.

Любов Миколаївна була вражена. Вона швидко завела невістку всередину, сама заспокоїла внучку, налила гарячого чаю Наталі і тільки після цього почала розпитувати подробиці. Виявилося, що сьогодні ввечері Артем прийшов додому в компанії дівчини і просто виставив Наталю за двері, кажучи, що йому вся ця ситуація вже набридла і тепер він буде тут жити один з Аллою.

Любов Миколаївна не могла в це повірити, але поряд сиділа Наталя — яскраве тому підтвердження.

На наступний день знову пролунав дзвінок у двері. Тепер на порозі стояв Артем.

— Мамо, Наталя у тебе? — з хвилюванням в голосі запитав він. Артем виглядав погано, він був у пом’ятому одязі, із запах вчорашньої ночі.

— У мене, — коротко відповіла вона.

— Фух, — видихнув він. — Я вже розпереживався! — він спробував пройти в квартиру, але Любов Миколаївна не пустила.

—Чого тобі? — Суворо запитала вона.

— Тобто? Я прийшов забрати їх додому!

— Додому? Це туди звідки ти їх вигнав? Навіщо?

— Як навіщо? — знову запитав він. — Щоб удома були…

— А, як меблі, так? Щоб були! Ти і дружину заводив, і дитину — щоб були! Я тобі відразу говорила, сім’я — це важка ноша! Ти повинен був піклуватися про них, допомагати! А ти кинув дружину одну з домашніми справами і донькою! А сам у цей час розважався!

— Ну, подумаєш, один раз з друзями в бар заскочив… — вже якось невпевнено сказав він.

— Один раз?! — вигукнула вона. — Я скільки разів приходила ввечері до вас, то тебе не було!

— Я ж заборонив приходити! Нічого…

— Іди геть з очей! — перебила його мати. — Заборонив він! А те, що Наталя вже на тінь перетворилася, це тебе не турбує! Іди! Наталочка зі мною поживе, а далі сама вирішить, що з тобою робити. Я буду навіть рада, якщо вона залишиться у мене…

— Мамо, як ти можеш! — вигукнув Артем. — Я ж твій син!

— Мій син ніколи б не вигнав дружину з дитиною. Я виховувала чоловіка, а вийшло… — чортзна-що, зітхнула жінка. — Сама винна, молода була, все для синочка, ось і помилок наробила… Не приходь. Навіть не знаю, чи зможу пробачити тебе, а зараз, щоб мої очі тебе більше не бачили.

Любов Миколаївна закрила двері і втомлено сперлася головою об стіну.

— Мамо… — промовила Наталя.

Жінка підняла голову, злегка посміхнувшись.

— Все у нас добре буде! Ходімо, обідати пора. А ти не переживай, бо ще молоко пропаде, про донечку подумай. А решта не має значення, ми з усім впораємося! — вона ніжно обійняла невістку і повела її на кухню…

Фото ілюстративне.